Світ, у якому ми живемо, стає дедалі більш складним, глобалізованим і взаємозалежним. Перед нинішнім і майбутніми поколіннями постають виклики, що за своєю природою є дуже масштабними і далекосяжними. Їх вирішення, безсумнівно, вимагає нового способу мислення і розв’язання проблем. Це нове мислення й рішення мають бути міждисциплінарними, глобально орієнтованими й спрямованими на поєднання спільних зусиль. Для залученості у світ глобальних проблем одного лише співчуття недостатньо. Нам необхідно доповнювати співчуття прийняттям відповідальних рішень, основаним на розумінні ширших глобальних систем, в яких ми живемо.
Глобальна сфера на перший погляд може здатися складною, але вона ґрунтується на тих самих знаннях і навичках, що окреслені в Особистій і Соціальній сферах, просто розширених до громад, суспільств і глобальної спільноти. Це свідчить про те, що так само як і здатність розуміти власну поведінку й поведінку інших, здатність розуміти, як працюють системи, також є вродженою. Через поглиблення цього розуміння і застосування критичного мислення до складних ситуацій ми можемо стати етично залученими. Розв’язання проблем стає більш цілісним процесом, долаючи нашу схильність фрагментувати проблеми на маленькі, не пов'язані між собою частини.
Глобальну сферу ми досліджуємо через такі теми:
- розуміння важливості взаємозалежності;
- визнання спільної людяності;
- громадська та глобальна залученість.
Розуміння важливості взаємозалежності
Взаємозалежність – це концепція, згідно з якою речі та події не виникають без контексту, а навпаки, залежать від низки інших речей та подій. Наприклад, звичайна їжа, яку ми вживаємо щодень, є результатом взаємодії широкого кола джерел і людей, якщо простежити походження її інгредієнтів у часі й просторі. Взаємозалежність також означає, що зміни в одній сфері призводять до змін в інших. Наслідки мають причини, і все виникає через різноманітні причини й умови.
Мета роздумів про взаємозалежність полягає не в тому, щоб отримати сухе розуміння механіки глобальних систем, а в тому, щоб пов'язати ці знання з турботою про себе, інших і планету. Ми можемо досліджувати взаємозалежність з двох точок зору:
- розуміння взаємозалежних систем;
- особистості в контексті системи.
Розуміння взаємозалежних систем пов'язане з переходом від фокуса "внутрішнього" та "іншого" до "зовнішнього" фокуса на ширших системах. Ми спрямовуємо наше усвідомлення на розуміння принципів взаємозалежності та глобальних систем, таких як причина і наслідок. Розглядаючи людину в контексті систем, ми усвідомлюємо, як наше існування та існування інших людей навколо нас нерозривно пов'язане з широким спектром подій, причин і людей у всьому світі.
Розуміння взаємозалежних систем
Взаємозалежність – це водночас і закон природи, і фундаментальна реальність людського життя. Ніхто не може підтримувати життя, а процвітання й поготів, без допомоги незліченної кількості інших людей, без їхньої праці, що забезпечує базові потреби в їжі, воді та житлі, а також без інфраструктури незліченних установ, відповідальних за освіту, правоохоронну діяльність, державне управління, сільське господарство, транспорт, охорону здоров'я тощо. Великі й широко відомі кризи, як-от міжнародна рецесія 2007-2009 років і висхідне занепокоєння щодо зміни клімату та глобальних насильницьких конфліктів, демонструють саме таку економічну та екологічну взаємозалежність на глобальному рівні.
У традиційних суспільствах почуття зв'язку з іншими було набагато глибше вкорінене в повсякденне життя. Виживання часто залежало від спільного використання та обміну ресурсами, а також від інших видів соціальної співпраці – від збору врожаю до будівництва споруд і боротьби з хижаками. З часів промислової революції через бажання покращити економічний статус ми стали більш відірваними від громади через постійні пересування й переїзди. Це породило ілюзію незалежності: ми легко повірили в те, що, досягнувши дорослого віку, ми більше не потребуємо інших. Це хибне відчуття самодостатності сприяє зростанню почуття психологічної та соціальної відокремленості. Та ми на дуже глибинному рівні є соціальними істотами, чиє виживання, а також психологічне благобуття залежить від стосунків з іншими.
Особистості в контексті систем
Щоб наше розуміння взаємозалежних систем було осмисленим, ми маємо доповнити його баченням того, як ми всі поєднані в загальній картині світу. Це допомагає протистояти помилковій тенденції вважати себе не пов'язаними з іншими або якимось чином незалежними від більшої системи. Тут ми досліджуємо наші стосунки з іншими людьми і складність цих стосунків. В результаті ми отримуємо:
- Справжнє почуття вдячності до інших на системному рівні;
- Глибше усвідомлення власного потенціалу до впливу на життя інших;
- Зростання мотивації до дій, які забезпечують ширший добробут.
Ми починаємо з того, що помічаємо, як наша поведінка впливає на інших і навпаки. Потім ми досліджуємо різні способи, якими інші сприяють нашому добробуту. Для цього можна скласти список і переглядати його знов і знов. Замість просто зосередитися на людях, яких ми знаємо, як у соціальній сфері, тут ми включаємо набагато ширший спектр: людей, спільноти і системи, з якими ми можемо бути не знайомі особисто. Розуміння того, що ми не можемо процвітати – та й навіть вижити – без підтримки незліченної кількості людей, має важливе значення для розвитку справжньої поваги до інших.
Кожен відіграє певну роль у величезній мережі людей, які підтримують наше життя. Коли ми усвідомлюємо це, у нас розвивається почуття взаємності. Нам більше не потрібно бачити, як саме інші люди приносять нам користь, перш ніж ми визнаємо, що, швидше за все, в чомусь вона є. У міру того, як це усвідомлення зростає, обопільний, взаємовигідний характер стосунків поступово стає більш пріоритетним, ніж вузьке егоїстичне чи конкурентне бачення. Це посилене відчуття зв'язку з іншими безпосередньо протидіє самотності, збільшуючи нашу здатність до емпатичної радості. Воно дозволяє відчувати непряме задоволення від досягнень інших і є протиотрутою від заздрощів і ревнощів, а також від суворої самокритики чи нереалістичних порівнянь з іншими.
Визнання спільної людяності
Глибше розуміння взаємозалежності, особливо в поєднанні з навичками емпатії, які ми розвиваємо в Соціальній сфері, має призвести до більшого почуття піклування про інших і розуміння того, як ми всі взаємопов'язані. Потім це почуття можна посилити, розширити й зміцнити, культивуючи розуміння спільної людяності. Тут ми задіюємо критичне мислення, щоб визнати, що на фундаментальному рівні всі люди мають певні спільні риси, що стосуються їхнього внутрішнього життя та умов, в яких вони живуть. Таким чином, ми можемо розвивати певний рівень вдячності, емпатії та співчуття до будь-якої людини будь-де, навіть до тих, хто знаходиться далеко або здається зовсім не схожим на нас самих. Ми досліджуємо нашу спільну людяність через два аспекти:
- визнання важливості фундаментальної рівності всіх;
- визнання важливості того, як системи впливають на благобуття.
Визнання важливості фундаментальної рівності всіх – це розуміння, що всі, від наших друзів і сім'ї до незнайомців у найбільш віддалених куточках планети, принципово рівні у своєму прагненні до щастя і добробуту й у бажанні уникнути страждань. Розуміння того, як системи впливають на добробут, означає усвідомлення того, що глобальні системи можуть як сприяти благобуттю, так і ставити його під загрозу, залежно від того, приймають вони позитивні цінності чи увічнюють проблематичні переконання.
Визнання важливості фундаментальної рівності всіх людей
Ми поширюємо усвідомлення фундаментальної рівності на людей поза межами нашої локальної спільноти. Зрештою, ми поширюємо це усвідомлення на весь світ. Ми робимо це, зосереджуючись на факторах, які нас усіх об'єднують, наприклад, бажання процвітати та уникати страждань і невдоволеності. Це допомагає зменшити упередженість і схильність нехтувати потребами інших.
Визнаючи інших як подібних до себе, ми можемо розширити наше "внутрішнє коло", включивши в нього людей різних національностей, етнічних груп, релігій тощо. Це проявляється в суспільстві по-різному: від донорства крові або активних благодійних пожертв для подолання наслідків стихійного лиха, до протестів проти несправедливості щодо груп, до яких ми самі не належимо. Вміння цінувати взаємозалежність і співпереживати іншим слугує протиотрутою проти багатьох перешкод у стосунках з іншими, як-от упередженість, відчуття дистанційованості та відсутність зацікавленості в проблемах тих, хто не належить до нашого найближчого оточення.
Коли ми зосереджуємося на собі, світ здається маленьким, а наші проблеми і турботи – величезними. Але коли ми зосереджуємося на інших людях, світ розширюється. Наші проблеми відходять на периферію свідомості й тому здаються меншими, а ми збільшуємо нашу здатність до зближення з іншими і дієвого співчуття.
Як системи впливають на благобуття
Системи можуть сприяти або ставити під загрозу добробут на культурному та структурному рівнях через розвиток позитивних цінностей або увічнення проблемних переконань та нерівності. Ми можемо поміркувати про те, що відчуваємо, коли/якщо ми стаємо жертвами нерівності, упередженості чи фаворитизму. Ми також можемо використовувати приклади з історії та сьогодення, щоби проілюструвати наслідки таких проблемних систем. Нарешті, ми можемо дослідити, чи буває упередженість виправданою, або все ж таки всі люди мають рівне право на щастя.
Виховання емпатії в ширшому засягу має вирішальне значення, адже те, що ми маємо вроджену здатність, ще не означає, що ми автоматично сприймаємо масштабні страждання чи проблеми глобального рівня. Наприклад, більшість з нас має сильну тенденцію співчувати одній жертві, а не великій кількості жертв. Однак, дізнаючись про структурні та культурні проблеми, ми будемо більше здатні глибше сприймати й розуміти страждання, а також вправно реагувати на нього.
Через визнання спільної людяності ми можемо навчитися спілкуватися і співпрацювати з етнічними та соціальними групами з більш реалістичним розумінням та очікуваннями від інших. Завдяки кращому усвідомленню того, що ми маємо спільного з іншими, ми можемо навчитися цінувати відмінності замість автоматично відчувати недовіру до них, що веде до зменшення упереджень та відчуття ізольованості. Завдяки розумінню того, як системи формують добробут людей, наше співчуття буде глибшим і більш всеохопним, як і наше критичне мислення щодо можливих способів поліпшити страждання людства.
Взаємодія на суспільному й глобальному рівні
Усвідомлення важливості взаємозалежності, розуміння того, яку користь ми отримуємо від інших і визнання нашої спільної людяності може сформувати почуття відповідальності та бажання діяти. Ми природно захочемо віддячити за ті численні блага, які отримуємо від суспільства, і діяти на благо тих, хто потерпає і потребує допомоги. Але як ми можемо ефективно діяти в складних системах, на місцевому чи глобальному рівні?
Мета SEE Learning полягає в тому, щоб дати нам можливість розпізнати і реалізувати наш власний потенціал як співчутливих громадян світу. Щоб досягти цього, ми розглянемо дві теми:
- Наш потенціал для сприяння позитивним змінам у спільноті та світі;
- Залученість у розв’язанні суспільних та глобальних проблем.
Ці два пункти схожі, але перший допомагає нам усвідомити, що ми самі можемо зробити для сприяння позитивним змінам, спираючись на наші здібності та можливості. Другий допомагає нам знайти творчі рішення проблем, що впливають на нашу спільноту та світ.
Наш потенціал для сприяння позитивним змінам у спільноті та світі
Якщо ми хочемо бути залученими у життя спільноти чи світу і задовольняти нагальні потреби з користю для себе та інших, не піддаватися відчаю, бути реалістичними та ефективними, ми повинні визнати як власні обмеження, так і можливості. Важливо дослідити, що не усі зміни безпосередньо підвладні нашій волі, і що для розв’язання глибоко вкорінених проблем потрібен час. Та це не означає, що ми не можемо діяти ефективно. Насправді, якщо ми відчуваємо безсилля, коли стикаємося зі складними проблемами, це значно ускладнює виховання співчуття до інших і до себе. Позаяк співчуття (бажання або намір полегшити страждання) залежить від надії (віри в те, що страждання можна полегшити).
Хоча ми не можемо докорінно змінити всю систему, ми можемо діяти так, щоб максимізувати зміни, зосереджуючись на ключових елементах системи. Це може нас надихнути, і відтак ми не будемо пригніченими масштабом глобальних і системних проблем. Якщо ми визначимо кілька ключових факторів, які спричиняють більшість наслідків у системі, ми зможемо зосередитися на усуненні цих факторів і досягти значних результатів. Варто також замислитися над тим, що навіть якщо ми не можемо негайно здійснити широкомасштабні зміни, та навіть зміни меншого засягу є дуже корисними. Невеликі зміни зараз можуть згодом перерости в набагато більші зміни. Більші кумулятивні зміни можна створити завдяки меншим колективним діям, як-от сортування вторинної сировини зі сміття, що вивозиться на сміттєзвалища. Завдяки глибокому розумінню взаємозалежних систем ми отримуємо впевненість у тому, що дії та поведінка меншого масштабу створюють підґрунтя для більшого впливу в майбутньому, навіть якщо ми не можемо безпосередньо бачити результати.
Складні соціальні та глобальні проблеми потрібно розбивати на менші частини, які можна аналізувати і з якими можна працювати. Коли ми побачимо, як наші дії можуть вплинути на менші складники проблем, і як ці складники взаємопов'язані в ширших системах, ми набудемо впевненості та відчуття власної сили й спроможності. Для цього нам потрібні навички критичного мислення. Тут критичне мислення передбачає практику обмірковування складних питань у спосіб, що ґрунтується на базових людських цінностях. Хоча це не гарантує, що вжиті дії обов'язково будуть вважатися корисними для інших, критичне мислення підвищує ймовірність отримання конструктивного результату.
Залученість у розв’язанні громадських та глобальних проблем
Навіть якщо ми не в змозі розв’язати проблему, ми все одно можемо поміркувати над проблемою та можливими шляхами її розв’язання. Ми можемо використовувати наступну схему, щоб дослідити проблеми, з якими стикаємося:
- Розпізнати системи та їхню складність;
- Оцінити короткострокові та довгострокові наслідки дій;
- Оцінити ситуації в контексті базових людських цінностей;
- Мінімізувати вплив негативних емоцій та упереджень;
- Розвити відкритість, готовність до співпраці та водночас інтелектуальну скромність;
- Розглянути всі "за" і "проти" того чи іншого способу дій.
Занадто часто дії здійснюються без належної оцінки короткострокових і довгострокових наслідків. Коли ми розглядаємо певне питання, ми також повинні думати про різні верстви населення, на які вплине той чи інший курс дій. Якщо ми простежимо за цим процесом і ознайомимося з ним, ми природно почнемо думати про ширші наслідки дій і про те, як вони можуть вплинути на людей, які, на перший погляд, здаються досить віддаленими від проблеми. Ми також маємо розглянути, як проблеми пов'язані з базовими людськими цінностями, а також як рішення сприятимуть індивідуальному, суспільному та глобальному процвітанню.
Взаємодія на місцевому та глобальному рівнях значною мірою залежить від відкритості, готовності співпрацювати з іншими, вчитися та поважати чужі погляди, думки, знання та досвід. Здорова дискусія можлива лише тоді, коли ми враховуємо, що погляди інших ґрунтуються на їхніх міркуваннях і досвіді, навіть якщо ці погляди відрізняються від наших. Без інтелектуальної скромності й відкритості дебати і взаємний консенсус стають неможливими, а розмова може виродитися в непродуктивний конфлікт і боротьбу за владу.
Існує небагато серйозних проблем, які ми можемо вирішити самотужки, без співпраці та роботи з іншими – а це вимагає вміння чітко доносити свої ідеї та цінності. Тому суспільна та глобальна залученість значною мірою залежать від уміння формулювати свою позицію, ставити запитання, вчитися в інших і конструктивно брати участь у дебатах. Здатність чітко і ясно висловлюватись, спираючись на наше критичне мислення і глибинні цінності, а також вміння говорити так, щоб надихати і вселяти надію – навіть від імені тих, хто не має голосу – є потужною навичкою для всіх нас як громадян світу і лідерів, що ведуть до змін на краще.
Підсумок
У перших двох частинах ми навчилися орієнтуватися й ладнати зі своїми емоціями та гармонійно взаємодіяти з родиною, друзями та колегами. У цій третій, завершальній частині ми починаємо розуміти, наскільки світ взаємозалежний, як всі люди поділяють спільне прагнення до щастя і бажання уникнути страждань, і як наші дії можуть сприяти більш широким глобальним змінам.
Світ, у якому ми живемо, дуже складний. Нам, дорослим людям, іноді може здаватися, що ми спроможні вижити самі, без жодної допомоги зі сторони. Може здаватися, що інші люди в усьому світі не мають значення – зрештою, вони дуже відрізняються від нас. І часто може здаватися, що неможливо або надто складно зробити якісь реальні зміни у світі. Коли ми розуміємо, що реальність явищ і ситуацій, які нас оточують – як та їжа, яку ми їмо, одяг, який ми носимо, і автомобілі, якими ми їздимо – є результатом праці інших людей, ми, природно, відчуваємо вдячність до них. Коли ми бачимо, що ці люди так само як і ми прагнуть щастя, у нас також з'являється бажання, щоб вони були щасливі. І, нарешті, знаючи, що маленькі дії призводять до великих результатів, ми будемо впевнені, що будь-які конструктивні вчинки, які ми робимо, неважливо, наскільки вони малі, принесуть користь світові.
Ця навчальна програма призначена не для того, щоб її просто прочитати й забути; ми маємо практикувати її пункт за пунктом. Ми всі різні, але всі стикаємося з низкою викликів, торуючи свій шлях через безліч особистих зустрічей і соціальних ситуацій. Коли справа доходить до здатності справлятися зі злетами й падіннями життя, існує чітка відмінність між діями, мотивованими власними інтересами, і такими, що враховують інтереси інших. Добре усвідомлюючи свої імпульси та упередження, а також вміючи керувати своїми реакціями та критично оцінювати ситуації, ми можемо впоратися з усім, з чим стикаємося в житті. Ми можемо рухатися вперед і реалізувати свій величезний потенціал, щоб бути силою добра: нашого власного, добра інших людей і добра всього світу.
Якщо ви хочете заглибитися в тему, прочитайте повну версію навчальної програми SEE та дізнайтеся про інші програми Центру споглядальної науки та етики, заснованої на милосерді.