Розгляд конструктивних кармічних імпульсів і визрівання кармічних результатів

Загалом, хоч би що ми робили – конструктивні чи деструктивні дії, – сила результатів змінюється відповідно до чотирьох параметрів, які впливають на силу наслідків дії (stobs-ldan-gyi las-kyi sgo-bzhi):

1. Поле нашої дії (zhing, санскр. kṣetra);
2. Наш рівень опори (rten);
3. Явище, залучене до дії (chos, санскр. dharma);
4. Наша мотиваційна ментальна структура.

[1] Поле нашої дії – це людина або істота, яка є об’єктом чи одержувачем наших дій. Тому матеріальна допомога звичайній людині, нашим батькам, монахові або монахині, бодгісаттві, будді чи духовному наставникові приносить дедалі сильніші благі результати. Навіть уявляти свого вчителя у просвітленій формі й робити підношення – потужна практика, бо такі особи є надзвичайно "плідним полем" для духовного зростання.

Тут ідеться про силу результатів не з огляду на те, наскільки наша матеріальна допомога полегшує страждання або наскільки її потребує одержувач, а передусім з огляду на доброту, яку він виявив до нас та інших, чисту мету, до якої він прямує або якої вже досяг, і його добрі якості.

Так само, якщо ми деструктивно поводимося щодо такого плідного поля, наслідки будуть серйозніші, ніж якби ми вчинили те саме зі звичайною людиною. Особливо важливо не виявляти неповаги й не завдавати шкоди тим, від кого ми приймаємо надійний напрямок у житті. Наслідки можуть бути лише згубними. Наприклад, якщо мирянин без дозволу бере те, що належить Санґсі або призначене винятково для її користування, результати будуть дуже тяжкими. Так само, як ми вже зазначали, гнів на бодгісаттву може спустошити всю нашу позитивну кармічну силу.

[2] Наш рівень опори на переконання у фактах, тобто відданість законам поведінкової причинності, також впливає на результати дій. Припустімо, ми знаємо, що певна дія деструктивна, але через недостатній рівень самоконтролю усе-таки її вчиняємо. Якщо ми також знаємо, як очиститися від гризотних наслідків – відкрито визнати свою провину й застосувати чотири сили протидії: спокуту, обіцянку не повторювати вчинку, підтвердження надійного напрямку й мети бодгічітти та виправну поведінку, – і справді застосовуємо їх, наслідки деструктивної дії послабляться або навіть цілком зникнуть. Та якщо, знаючи все це, ми применшуємо силу протидій, свідомо вчиняємо деструктивну дію й жодним чином не намагаємося очиститися від її гризотних результатів, вважаючи себе вищими за це, наслідки будуть значно тяжчими.

Крім того, сила наших дій дуже різниться залежно від того, чи прийняли ми якісь обітниці. Припустімо, ми не вбиваємо муху. Це може бути випадкове, спонтанне рішення; частина особистої обіцянки не вбивати нікого протягом цього тижня; дотримання в цьому житті п’яти обітниць пратімокші мирянина (dge-bsnyen sdom-pa lnga), 36 обітниць послушника або 253 обітниць повністю висвяченого монаха; дотримання в усіх життях до самого просвітлення обітниць бодгісаттви; або, додатково, тантричних обітниць. У кожному наступному випадку наша конструктивна дія стає дедалі сильнішою. Так само ми можемо забити вівцю як одноразовий учинок, коли майже помираємо з голоду; або у межах рішення сезонної роботи на бойні; або на підставі проголошеної нестриманості (sdom-pa ma-yin-pa, необітниця) щодо вбивства, яку прийняли, підписавши контракт і ставши професійним різником на все життя. У кожному наступному випадку деструктивна дія вбивства матиме дедалі сильніший результат. Різниця виникає через різний рівень нашої відданості або стриманості від деструктивності, або цілковитої відсутності стриманості.

Так само як імпульсивна дія тіла або мовлення за сильної мотивації має і виявляючу, і невиявляючу форму своєї конструктивної чи деструктивної енергії, це стосується й прийняття обітниці, проголошеної нестриманості, а також тимчасової непроголошеної стриманості чи нестриманості. Проста дія утримання від убивства має виявляючу й невиявляючу форми кармічного імпульсу та позитивної кармічної сили.

Однак сама лише дія утримання від убивства не породжує жодної додаткової невиявляючої форми, бо мотиваційна мета надто слабка. Якщо ту саму дію чинять на основі тимчасової непроголошеної стриманості, вона накопичує додаткову "невиявляючу форму конструктивної енергії" (rig-min-gyi dge-ba, санскр. avijñapti-kuśala). Проте вона втрачається, щойно завершується період, на який було встановлено непроголошену стриманість. Коли дія супроводжується обітницею на все життя або на всі життя до просвітлення, невиявляюча форма конструктивної енергії, накопичена завдяки обітниці, зберігається як позитивна кармічна сила до кінця цього життя або, в другому випадку, до досягнення просвітлення. Отже, спимо ми чи ні, позитивна кармічна сила в наших ментальних континуумах продовжує існувати й навіть зростати. Що довше ми дотримуємося обітниці, то більше кармічної сили накопичується. Так само можна проаналізувати просту деструктивну дію, дію на підставі тимчасової непроголошеної нестриманості й дію на підставі проголошеної нестриманості, прийнятої на все життя.

Можливо, наступні аналогії допоможуть зрозуміти, як невиявляюча форма конструктивної енергії обітниці або деструктивної енергії проголошеної нестриманості надалі накопичує позитивну чи негативну кармічну силу в нашому ментальному континуумі незалежно від того, що ми робимо. Припустімо, ми пропонуємо гроші або працю задля будівництва храму. Виявляюча форма конструктивного кармічного імпульсу завершується, коли ми передаємо кошти або закінчуємо роботу. Проте невиявляюча форма цієї конструктивної енергії залишається в ментальному континуумі, і щоразу, коли храм використовують для церемонії вшанування духовних наставників або для вчень Дгарми, позитивна кармічна сила цієї енергії зростає. Те саме відбувається з негативною кармічною силою щоразу, коли збудовану нами бойню або шибеницю використовують для вбивства чи страти. [Як цитують Васубандгу у "Скарбниці особливих тем знання", IV.25–44, і Цонкапа у "Великому коментарі до “Корінних строф про серединний шлях, що звуться розпізнавальним усвідомленням” (Наґарджуни)", 300–301.]

[3] Те, що саме ми робимо, також зумовлює різницю в результатах. Навчати когось Дгарми корисніше, ніж надавати матеріальну допомогу. Так само підносити духовному наставникові свою практику Дгарми дає сильніші результати, ніж офірувати квіти.

[4] Нарешті, значну частину сили результатів визначає наша мотиваційна ментальна структура. Наслідки конструктивної дії дуже різняться залежно від того, чи робимо ми її лише заради себе, заради допомоги іншим, для покращення цього або майбутніх життів, для здобуття визволення чи просвітлення, щоб принести користь усім іншим. Якщо ми беремо участь у церемонії вшанування духовних наставників із метою бодгічітти, результат буде значно сильнішим, ніж коли приходимо лише з почуття обов’язку або щоб похизуватися новою сукнею чи костюмом.

Деструктивна дія також стає тяжчою, що більшої шкоди ми прагнемо завдати. Крім того, сила будь-якої дії зростає відповідно до сили мотивації й тривалості її утримання. Намір, який розвивався й міцнів багато років, призведе до дії із сильнішими результатами, ніж раптовий імпульс зробити те саме. Свідомі дії з сильним спонукальним наміром мають значно вагоміші наслідки, ніж випадкові вчинки, здійснені без задуму.

В "Антології особливих тем знання" Асанґа називає дев’ять параметрів, які роблять результати дії сильнішими:

• Поле дії;

• Явище, залучене до неї;

• Природа дії;

• Основа – той, на кого вона спрямована;

• Наше ставлення;

• Наша мотиваційна ментальна структура;

• Допоміжні умови дії;

• Регулярність дії;

• Кількість людей, які виконують ту саму дію разом із нами.

Відмінність за полем дії стосується міри доброти або добрих якостей її об’єкта, а відмінність за основою – статусу чи досягнень цієї людини, наприклад того, що вона щойно завершила тривалий ретрит або тяжко хворіє. Наше ставлення (yid-la byed-pa, санскр. manasikāra) – це міра поваги до об’єкта; допоміжні підтримуючі умови (grogs) – рівень наших обітниць; а кожна дія, конструктивна чи деструктивна, стає потужнішою зі збільшенням кількості людей (skye-bo mang-po), які беруть участь у її здійсненні.

Останній фактор означає наступне: якщо вбивство вівці здійснює одна людина, негативна кармічна сила вбивства вівці накопичується в ментальному континуумі однієї людини; якщо беруть участь десятеро, вона накопичується в десяти різних ментальних континуумах. Це не означає, що в ментальному континуумі кожного з учасників накопичується сильніша кармічна сила, ніж якби він убив вівцю сам. Так само треба розуміти ситуацію, коли багато людей разом виконують конструктивну дію – наприклад, беруть участь у церемонії вшанування духовних наставників, а потім присвячують кармічну силу певній позитивній меті.

Нам варто зважати на всі ці фактори й параметри, що здатні посилити результати дій. Адже якщо усвідомлюємо закони поведінкової причини й наслідку, виконуючи навіть малі конструктивні дії, ми можемо накопичити величезну позитивну кармічну силу й пережити надзвичайно благі результати, якнайкраще і з мінімальними труднощами. Так само завдяки цьому усвідомленню ми можемо послабити згубні наслідки деструктивної поведінки.

Спрямувальні й довершувальні кармічні імпульси

Кармічні імпульси можна розділити на спрямувальні кармічні імпульси (’phen-byed-kyi las) й довершувальні кармічні імпульси (rdzogs-byed-kyi las). Обидва типи є кармічними імпульсами дії ума, які виникають у момент смерті й впливають на наше наступне перенародження. Вони постають унаслідок кармічних імпульсів дій тіла або мовлення, здійснених раніше в цьому чи в попередньому житті.

У випадку спрямувального кармічного імпульсу відповідна дія тіла або мовлення належить до семи дій, які ми розглядали. Після її здійснення починається послідовність щомиттєвих повторень, закладених як кармічне насіння. Згодом – у цьому або іншому житті – кармічне насіння активується в момент смерті, а також виникає спрямувальне кармічне спонукання, що й підштовхує ментальну свідомість уже наступної миті взяти за опору елементи наступного перенародження – спершу елементи тіла бардо. Після певного часу в бардо виникає ще одне спрямувальне кармічне спонукання, яке підштовхує ментальну свідомість узяти елементи фактичного перенародження. Якщо початковий кармічний імпульс дії тіла або мовлення був конструктивним, перенародження неодмінно відбудеться в одному з трьох кращих станів; якщо деструктивним – в одному з трьох гірших.

Довершувальний кармічний імпульс проявляється наприкінці послідовності повторень кармічного зерна, яке виникло з кармічного імпульсу дії тіла або мовлення. Це може бути одна із семи дій, але зі слабкою мотивацією деструктивної чи конструктивної емоції, або конструктивна чи деструктивна дія, що не входить до переліку семи. Такий імпульс визріває разом зі спрямувальним і доповнює обставини нашого перенародження. Однак тут немає певності, чи ці обставини будуть більш або менш тяжкими і чи доповнюватимуть кращий або гірший стан.

Є чотири можливості (mu-bzhi, тетралема):

• Силою конструктивних спрямувальних і довершувальних кармічних імпульсів ми можемо народитися чакравартіном або королем.

• Силою конструктивного спрямувального, але деструктивного довершувального кармічного імпульсу – жебраком, який завжди житиме в злиднях.

• Силою деструктивних спрямувальних і довершувальних кармічних імпульсів – закутою істотою в безрадісному світі.

• Силою деструктивного спрямувального, але конструктивного довершувального кармічного імпульсу – наприклад, домашнім улюбленцем, собачкою Його Святості Далай-лами.

Є також чотири можливості щодо того, скільки спрямувальних кармічних імпульсів приводять до скількох перенароджень: один спрямувальний кармічний імпульс або кілька разом можуть спричинити одне перенародження чи цілу їх послідовність. Один особливо тяжкий злочин може зумовити низку пекельних перенароджень, тоді як для здобуття дорогоцінного людського життя може знадобитися багато конструктивних дій. У будь-якому разі, щоб доповнити всі обставини кожного перенародження, необхідно багато доповнювальних кармічних імпульсів [як цитує Асанґа в "Антології особливих тем знання"].

Згідно з "Антологією особливих тем знання" Асанґи, щоб кармічне спонукання мало силу спрямувати як свій результат сукупні фактори досвіду майбутнього перенародження, воно має відбутися принаймні на грубому рівні ума. Воно не може виникнути в глибокому стані поглиненої зосередженості, де грубий рівень ума тимчасово припинений [див. також Васубандгу, "Скарбниця особливих тем знання", IV.95].

Кармічні імпульси з визначеним і невизначеним життям, у якому почнуть переживатися їх результати

Деякі кармічні імпульси тіла або мовлення мають визначеність щодо життя, в якому почнуть переживатися їх результати (myong-nges-kyi las), а інші такої визначеності не мають (myong-ba ma-nges-pa’i las). Ідеться не про те, чи переживемо ми їхні результати взагалі. Якщо континуум нашої ментальної свідомості не очистити від кармічних зерен цих імпульсів, то за одним із законів карми вони не пропадуть марно й колись неодмінно визріють. Ця змінна стосується лише того, чи визначене життя, в якому їхні результати почнуть проявлятися. Тут ідеться про нещастя як результат деструктивних кармічних імпульсів і щастя як результат конструктивних.

Є три види кармічних імпульсів із такою визначеністю:

• Кармічні імпульси, результати яких переживаються у формі видимих подій (mthong-chos myong-’gyur-gyi las): вони неодмінно породять нещастя або щастя в цьому житті.

• Кармічні імпульси, результати яких переживаються після перенародження (skyes-nas myong-’gyur-gyi las): вони неодмінно породять нещастя або щастя у безпосередньо наступному житті.

• Кармічні імпульси, результати яких переживаються пізніше, через кілька життів (lan-grangs gzhan-la myong-’gyur-gyi las): вони неодмінно породять нещастя або щастя у якомусь із життів після наступного.

Ми не обовʼязково завершимо переживання цих результатів у тому самому житті, коли вони вперше проявляться. Визначеним є лише життя, в якому ми почнемо їх переживати.

Підсилені та здійснені кармічні імпульси

Різниця між кармічними імпульсами з визначеним і невизначеним життям, у якому почнуть переживатися їх результати, залежить від двох змінних: чи був кармічний імпульс дії тіла або мовлення здійснений (byas-pa) і чи був він накопичений та підсилений (bsags-pa, санскр. upacaya).

Кармічний імпульс дії тіла або мовлення вважається здійсненим, якщо дію вчинено й доведено до завершення. Крім того, він накопичений і підсилений, якщо йому передувала дія ума, яка обдумала (ched-du bsams-pa, санскр. saṃcintya) вчинок і дійшла рішення його здійснити. Якщо таке обдумування відбулося, то навіть коли ми не здійснили дії тіла або мовлення, у континуумі ментальної свідомості накопичується кармічне зерно ще-не-звершеної дії.

Є чотири можливості. Розгляньмо їх на прикладі тілесної дії позбавлення когось життя:

• Якщо робимо це несвідомо; уві сні; без особливої причини – "просто так" (ched-du ma-byas-pa’i las); під примусом іншої людини всупереч своїй волі; не відповідно до плану; помилково; через брак пам’ятання або лише раз; без особливого бажання, після чого відразу шкодуємо й обіцяємо ніколи не повторювати, – у таких випадках кармічний імпульс тіла здійснений, але не накопичений (byas-la ma-bsags-pa’i las).

• Якщо протягом тривалого часу опрацьовуємо всі деталі й план убивства, але зрештою його не здійснюємо, – ще-не-звершений кармічний імпульс тіла накопичений, але не здійснений, а отже, не підсилений (bsags-la ma-byas-pa’i las).

• Якщо ми скоюємо навмисне вбивство – кармічний імпульс тіла буде здійснений, накопичений і підсилений (byas-la bsags-pa’i las).

• Якщо ми ледь не збиваємо пішохода на дорозі – кармічний імпульс тіла ані здійснений, ані накопичений (ma-byas-shing ma-bsags-pa’i las).

Лише здійснений, накопичений і підсилений кармічний імпульс дії тіла або мовлення має визначеність щодо життя, в якому почне визрівати. Усі інші такої визначеності не мають.

Щодо кармічного імпульсу дії ума – тобто обдумування й рішення здійснити дію тіла або мовлення – неможливо накопичити його через обдумування, не здійснивши при цьому самої ментальної дії. А серед здійснених дій ума не буває таких, які ми чинимо без особливої причини, "просто так", або під примусом іншої людини всупереч своїй волі. Водночас усі інші можливості трапляються. [Як цитує Асанґа у "Всеохопному тексті про фактичну основу" і "Всеохопному тексті про ствердження" (gTan-la dbab-pa bsdu-ba, санскр. Viniścaya-saṃgraha).]

В "Антології особливих тем знання" Асанґа також називає п’ять видів дій, для яких життя, у якому ми почнемо переживати результати, не визначене:

• Дії, що виникають унаслідок чужого наказу, наприклад коли командир примушує солдата в когось стріляти;

• Дії, що виникають унаслідок наполегливого прохання іншої людини, наприклад коли невиліковно хвора або смертельно поранена людина благає покласти край її стражданням;

• Дії, що виникають через наше неусвідомлення, коли ми не знаємо, що чинимо деструктивно;

• Дії, що виникають із неконтрольованого примусу однієї з трьох корінних турбуючих емоцій та установок: жагучого бажання, ворожості або закритості ума;

• Дії, що виникають через наше хибне розуміння, наприклад, коли ми прагнемо допомогти, але через наївність робимо щось неправильне.

Проте якщо два останні типи дій спершу накопичені через обдумування, а потім справді здійснені, невизначеність зникає: ми неодмінно переживемо їх результати.

Є вісім типів дій, результати яких ми неодмінно переживемо як видимі події в цьому житті:

• Деструктивні дії, спричинені надмірною прив’язаністю до тіла, майна або примусового існування;

• Конструктивні дії, спричинені надзвичайною неприв’язаністю до цих трьох;

• Надзвичайно сильні зловмисні думки щодо будь-якої обмеженої істоти;

• Надзвичайно сильні думки співчуття й бажання допомогти іншим;

• Надзвичайно сильні думки про заподіяння шкоди Рідкісним Найвищим Коштовностям, нашим духовним наставникам тощо;

• Надзвичайно сильні дії, породжені шанобливою вірою й твердою переконаністю щодо таких об’єктів;

• Деструктивні дії, породжені невдячністю й суперництвом із тими, хто допоміг нам найбільше, – наприклад із батьками, духовним наставником тощо;

• Надзвичайно сильні дії, породжені вдячним бажанням віддячити за доброту тим, хто допоміг нам найбільше.

[Як цитує Асанґа у "Всеохопному тексті про фактичну основу".]

Прикладом дії, результати якої ми неодмінно почнемо переживати після наступного перенародження, є будь-яка з десяти конструктивних дій, здатна спрямувати нас у наступному житті до нового людського перенародження. Прикладом дії, результати якої неодмінно почнуть переживатися пізніше, через кілька життів, є будь-яка конструктивна дія, здатна зумовити людське перенародження в якомусь житті після наступного.

В "Антології особливих тем знання" Асанґа наводить ще один поділ:

• Дії, результати яких переживаються спільно (las thung-mong-ba, колективна карма);

• Дії, результати яких переживаються неспільно (las thun-mong ma-yin-pa);

• Дії, результати яких кілька обмежених істот переживають взаємно (sems-can rnams-kyi phan-tshun-gyi dbang-gis ’byung-ba’i las).

Перший вид – карма, спільна для всіх, яка дає результат у вигляді звичайного середовища, де всі живуть, або епідемії, на яку хворіють усі. Другий – кармічні дії, здійснені винятково однією людиною, що дають її власний вимір повсякденного досвіду, не спільний з іншими, наприклад, коли лише одна окрема людина хворіє на дуже рідкісну недугу. Третій – дії, які кілька людей здійснили разом і які дають результат, переживаний тільки ними й ніким іншим, наприклад, особливий безрадісний світ або спільну істерію.

Розглянувши всі страждання й проблеми трьох гірших станів перенародження та побачивши, що вони є результатом негативних думок, слів і вчинків, ми твердо вирішуємо дотримуватися надійного напрямку, який указують Три Рідкісні й Найвищі Коштовності. Отже, ми вирішуємо припинити десять деструктивних дій і практикувати лише конструктивні. Завдяки цьому ми можемо не впасти в одному з наступних життів до гіршого стану перенародження, а натомість здобути сукупні фактори досвіду людини або божественної істоти.

Однак цього недостатньо. Якщо ми прагнемо не лише вищого статусу, а й найвищого стану звільнення або просвітлення – повної реалізації свого потенціалу, – нам потрібна найсприятливіша можлива робоча основа. Це не просто дорогоцінне людське життя з повним набором свобод і багатством можливостей, а життя з вісьмома визрілими добрими якостями (rnam-smin-gyi yon-tan brgyad), що дають змогу якнайшвидше духовно розвиватися з якнайменшою кількістю перешкод.

Вісім визрілих добрих якостей

Ось вісім визрілих добрих якостей:

• Довге життя (tshe ring-ba) – як довга очікувана тривалість, так і можливість прожити його на повну силу;

• Міцне, гарне й здорове тіло (gzugs bzang-ba) – з повноцінними органами чуття, привабливими рисами, кольором шкіри й статурою – зовнішністю, яка подобається всім;

• Добра й шанована родина (rigs mtho-ba), відома й гідна поваги та пошани в громаді, країні й навіть у світі;

• Великий достаток – як матеріальний, так і у вигляді багатьох друзів, родичів та однодумців, а також контроль і вплив на ці ресурси (dbang-phyug che-ba);

• Чесність і впливовість мовлення (tshig-brtsun), завдяки яким усі вважають нас надійним джерелом для розв’язання питань або суперечок;

• Репутація людини з великою здатністю допомагати іншим (dbang che-bar grag-pa, санскр. maheśākhya), яка має такі видатні якості, як сміливість і старанність у самовідданості, тож усі прагнуть їй догодити;

• Народження чоловіком (skyes-pa-nyid yin-pa) – у значенні конструктивних чоловічих якостей і рис, як-от сила, безстрашність і неупередженість;

• Сила тіла (lus-stobs) й ума (sems-stobs) – витривалість і сила волі, завдяки яким ми за жодних обставин не втомлюємося, не хворіємо й не занепадаємо духом.

Інакше кажучи, ці якості стосуються: здатності залишатися в кращому стані перенародження; тіла; походження; матеріальних засобів і друзів; достовірності; репутації; спроможності бути придатною основою для набуття всіх добрих якостей; і сили, потрібної для будь-якого завдання.

Переваги восьми визрілих добрих якостей

Як визрілі результати, самі по собі ці вісім якостей не є ані конструктивними, ані деструктивними, ані добрими, ані поганими. Проте якщо ми їх маємо, розуміємо, чого можна досягти з їхньою допомогою, і правильно використовуємо, вони стають умовами, що полегшують накопичення мережі позитивної кармічної сили на користь нам та іншим. Якщо ми їх не маємо, але знаємо їхні функції й переваги, це спонукатиме нас прагнути їх здобути. Ми молимося не лише про перенародження з цими якостями, а й про здатність правильно ними користуватися. Як і влада, вони можуть бути небезпечними за неправильного застосування.

[1] Завдяки довгому життю ми можемо довести до завершення багато конструктивних справ для себе й інших. Ми зможемо тривалий час допомагати людям і служити їм, піклуючись про їхні потреби в міру їхнього зростання й розвитку. Маючи час реалізувати численні позитивні цілі, що можуть стати коренем щастя для всіх, а потім довго підтримувати ці здобутки, ми зможемо пройти шлях духовного розвитку до самого кінця. Для формування корисних звичок ума потрібно багато часу, тому, якщо ми помремо молодими, буде важко набути майстерності в будь-чому.

[2] Міцне, гарне й здорове тіло приваблюватиме потенційних учнів уже самим нашим виглядом. Інші природно тягнутимуться до нас, слухатимуть і будуть схильні сприймати сказане. Сама зовнішня привабливість породжуватиме в них шанобливу віру, як це було з Атішею та учнем Міларепи Речунґпою. Так ми зможемо значно легше охопити більше людей. Натомість якщо ми некрасиві, маємо вади тіла або хворіємо, інші через наївність і забобони можуть відчувати відразу й уникати нас. Доведеться долати багато їхніх упереджень, щоб бодай налагодити спілкування, а тим паче пропонувати якусь допомогу.

[3] Народившись у добрій і шанованій родині, ми зможемо давати поради іншим про добробут, а вони дослухатимуться й виконуватимуть наші настанови. Їм навіть не спаде на думку сумніватися в нашій компетентності. У деяких країнах людину, народжену в нижчій соціальній касті або класі, зневажають і вважають гіршою за себе: мовляв, хіба вона може знати про життя більше? Хоч таке ставлення ґрунтується на наївності й гордині, нам буде дуже важко достукатися до цих людей, якщо походження наклало на нас соціальне тавро.

[4] Маючи великий матеріальний достаток, багато друзів і контроль над своїми ресурсами, ми спершу приваблюватимемо інших щедрістю й допомогою в матеріальних потребах. Потім зможемо поступово подбати і про їхні духовні потреби, указуючи, які методи Дгарми застосовувати в житті. Якщо ми бідні й не маємо впливових друзів, буде важко допомогти людині, яка звернеться до нас у скруті.

[5] Чесність і вагомість мовлення викликатимуть у людей довіру, і вони сприйматимуть наші слова як правду. Доброзичливо говорячи, підбадьорюючи й подаючи власний приклад, ми природно гуртуватимемо інших навколо себе завдяки доброму впливу на них. Так ми зможемо допомогти їм розквітнути як добрим і сердечним людям. Якщо ніхто не вірить нашим словам, а всі вважають нас лицемірами або дурнями, як ми зможемо когось навчати чи бути добрим прикладом?

[6] Якщо маємо репутацію людини з великою силою допомагати іншим, то заслужимо всезагальну вдячність, постійно сприяючи у конструктивних справах. Ніхто не вагатиметься виконати наші поради. Допомога іншим значно ефективніше за агресію спонукає людей робити те, що приносить їм користь. Піддані доброзичливого правителя навіть не думатимуть порушувати його мудрі поради й настанови, тоді як піддані тирана або диктатора лише шукають нагоди повстати. Крім того, якщо ми ніколи не допомагаємо іншим і не маємо репутації людини, здатної допомогти, ніхто до нас не звертатиметься й не слухатиме наших порад.

[7] Незалежно від статі, якщо ми "чоловік" у значенні сили, безстрашності й неупередженості, то стаємо придатною основою для набуття всіх добрих якостей і здійснення всіх справ завдяки твердим намірам та старанній праці. Хай би у якому товаристві ми опинилися, нам не буде страшно. Ми не соромитимемося обстоювати те, що вважаємо правильним, або викладати Дгарму перед будь-якою аудиторією. Неупередженість та об’єктивність дадуть нам широке розпізнавальне усвідомлення, щоб розрізняти всі тонкі процеси й давати раду кожній ситуації. Якщо ж ми слабкі, боягузливі й надмірно емоційні або, навпаки, грубі, войовничі й безсердечні, це істотно обмежуватиме здатність допомагати собі та іншим.

Крім того, саме чоловіче тіло має певні переваги. У цю епоху занепаду бути жінкою важче через суспільну дискримінацію, що ґрунтується на наївності. У деяких країнах їм навіть не дозволяють виходити з дому. Чоловікові легше будь-куди поїхати, з будь-ким поговорити, разом поїсти тощо. Менше підстав хвилюватися, що люди неправильно зрозуміють ситуацію або почнуть домагатися нас, хоча така проблема все одно можлива. Також менше перешкод для самотнього й спокійного життя в тихих відлюдних місцях, бо нижчий ризик зазнати нападу або докучань.

Це не означає, що жінка не може досягти просвітлення вже в цьому житті. Це безперечно можливо.

[Як цитує Цонкапа в "Поясненні “Етапів викладення (тантри Ґух’ясамаджі)” (Наґабодгі)" (rNam-bzhag rim-pa’i rnam-bshad), 18b, з посиланням на "Тантру Ґух’ясамаджі", XIII.24, у коментарі Чандракірті "Світильник, що осяює" (sGron-gsal, санскр. Pradīpa-uddyotana).]

Суть у тому, що жінці доводиться долати більше суспільних перешкод, особливо якщо вона народилася там, де жінок не вважають рівними, не дають їм прав і особистої свободи. Однак це не повинно нас знеохочувати. Коли повністю реалізована Тара в попередньому житті була звичайною жінкою й уперше розвинула бодгічітту, вона побачила, що мало жінок мають сміливість і впевненість, щоб пройти весь шлях духовного зростання. Тому вона безстрашно пообіцяла завжди народжуватися тільки жінкою й досягти просвітлення в жіночій формі. Вона це здійснила – і скільком істотам допомогла своєю заспокійливою теплотою, лагідністю й глибоким розумінням!

[8] Завдяки силі тіла ми матимемо витривалість, щоб переносити великі фізичні труднощі, як Міларепа, і виконувати всі практики, потрібні для просвітлення. Завдяки силі ума матимемо велику силу волі й ніколи не втомлюватимемося працювати заради власних і чужих цілей. Нам не здаватиметься, що цим не варто перейматися; навпаки, така праця приноситиме велику радість. Завдяки стабільності й впевненості у собі ми отримаємо силу ума, щоб аналізувати й розуміти стан кожної людини та ситуації, з якими ми стикаємося. Це стане причиною швидкого здобуття сили ясновидіння розвиненого усвідомлення – читання чужих думок, бачення минулого тощо – і дасть змогу ще краще допомагати іншим.

Причини набуття восьми визрілих добрих якостей

Кожна з восьми визрілих добрих якостей, які допомагають нам легше досягати духовних цілей у дорогоцінному людському житті, має свої причини. Якщо ми переконані в перевагах цих якостей, то природно докладатимемо зусиль, щоб накопичити позитивну кармічну силу, яка визріє в їх набуття.

[1] Відмова вбивати або шкодити будь-якій живій істоті; порятунок життя людей, тварин і комах – наприклад, викуп собак із поганих умов утримання, овець із бойні, порятунок комах, що тонуть у водоймі; сприяння звільненню людей і тварин із неволі, навіть і випускання рибок з акваріумів і птахів із кліток; годування інших; догляд за хворими й надання їм ліків тощо – усе це причини набуття довгого життя.

[2] Формування звички бути терплячими й не гніватися; офірування масляних ламп і свічок перед статуями й тханками будд, текстами Дгарми й ступами на знак пошани; замовлення або власноручне створення нових статуй, тханок, друкованих текстів і ступ; відновлення цих уособлень просвітлювального тіла, просвітлювального мовлення й всезнавчого глибокого усвідомлення Будди, коли вони старіють або пошкоджуються; фарбування або покриття їх сусальним золотом; підношення нового одягу статуям і тканинних обкладинок текстам; дарування іншим нового одягу, прикрас тощо – це причини міцного, гарного й здорового тіла.

[3] Хай то в статусі мирянина чи монаха, та нам варто: не бути пихатими й хвалькувато зарозумілими через свої вміння, освіту, соціальний клас, етичну самодисципліну, інтелект, послідовників, одяг, майно тощо; приборкувати гординю й виявляти повагу до інших, наприклад, робити поклони духовним наставникам і служити людству; бути смиренними й не прагнути високого становища; поважати вчителів, тих, хто вступив до монашества, і старших; служити тим, хто був до нас добрим, особливо батькам і людям із зразковими якостями; допомагати нужденним, хворим і бідним. Усе це – причини народження в добрій, шанованій родині.

[4] Відновлення фарби на статуях будд та інших образах, офірування їм сусального золота й нового вбрання; жертування їжі, одягу й грошей жебракам та людям, які просять допомоги; добровільна підтримка нужденних без приниження й примусу благати про це; жертування людям із добрими якостями або тим, хто має проблеми, коли їм бракує ресурсів; формування сильної звички люблячої доброти, з якою ми бажаємо щастя всім; примирення розлучених друзів і родичів; усунення непорозумінь – це причини великого матеріального достатку, численних друзів і спроможності впливати на свої ресурси.

[5] Велика уважність до своїх слів, дотримання обіцянок і рішуче звільнення від чотирьох деструктивних дій мовлення – причини чесності й достовірності мовлення.

[6] Повага до особливих об’єктів, гідних ушанування: духовних наставників, Трьох Рідкісних і Найвищих Коштовностей, наших батьків і старших загалом; підношення їм своєї праці та майна; молитви про набуття всіх визрілих добрих якостей; відмова від зловживання – це причини репутації людини, яка має силу допомагати іншим.

[7] Радість від конструктивних чоловічих якостей; відсутність радості від становища жінки у несвідомому, малорозвиненому світі; усвідомлення недоліків і обмежень жіночого тіла в нашу епоху занепаду; відраза до думки про таке тіло через те, наскільки воно незручне для якнайбезперешкоднішої інтенсивної практики; відвернення намірів тих, хто через жагуче бажання прагне жіночого тіла; читання "Оспівування імен Манджушрі" (’Jam-dpal mtshan-brjod, санскр. Mañjuśrī-nāmasaṃgīti); молитви про народження чоловіком і конструктивні чоловічі якості; відмова поводитися по-дитячому й ображати противників; порятунок людей і тварин від кастрації тощо – це причини народження чоловіком.

[8] Здійснювати тілом чи умом те, чого інші не можуть зробити або навіть уявити; допомагати іншим; брати на себе їхні важкі ноші; самостійно виконувати складні фізичні й ментальні завдання; не бити інших; забезпечувати людей їжею й поживою – це причини сили тіла й ума.

Причини зростання восьми визрілих добрих якостей

Якщо ми накопичуємо причини зростання восьми визрілих добрих якостей із чистотою думки, дії та поля (bsam-sbyor-zhing dag-pa), то пожнемо ці якості великою мірою.

[1] Чистота думки має два аспекти щодо нас самих і два – щодо інших. Щодо нас самих:

• Хай би які конструктивні дії ми виконували як причини цих якостей, ми присвячуємо їх позитивну кармічну силу досягненню просвітлення, не сподіваючись і не очікуючи отримати їх визрілі результати.

• Ми працюємо над цими причинами цілком щиро, від самого серця, із великою силою й рішучістю.

Щодо інших:

• Коли бачимо в комусь прояви цих восьми якостей – великою, середньою або малою мірою, – то стримуємо заздрість, суперництво й бажання применшити цю людину. Натомість радіємо її якостям.

• Навіть якщо зараз ми не можемо бути такими, як ці люди, то багато разів на день із великою рішучістю думаємо про те, щоб у майбутньому досягти їхнього щасливого становища.

[2] Чистота дії щодо нас самих полягає в тому, щоб тривалий час, без перерви й з великою силою працювати над цими причинами. Щодо інших – ми спонукаємо людей, які мають ці якості, але ще не скористалися ними належно, застосовувати їх правильно. А коли зустрічаємо тих, хто вже добре ними користується, шануємо їх, щоб посилити радість від таких дій, і заохочуємо продовжувати, не полишаючи зусиль.

[3] Чистота поля стосується того, що ми вважаємо причинами набуття цих якостей. Наприклад, ми не думаємо обманювати інших, щоб розбагатіти. Натомість розглядаємо описані вище причинні думки й дії як поле, що дає рясний і чудовий урожай восьми визрілих добрих якостей. Завдяки цим восьми якостям ми зможемо повною мірою скористатися сутністю життя, приносячи якнайбільшу користь собі та іншим. [Як цитує Асанґа в "Рівнях ума бодгісаттви" (Byang-chub sems-dpa’i sa, санскр. Bodhisattvabhūmi).]

Як писав Шантідева у "Сходженні на шлях бодгісаттви", II.62:

"Деструктивні дії приносять (одні лише) страждання; як мені остаточно звільнитися від них?" Належить день і ніч постійно думати лише про це.

Прагнучи цілковито звільнитися від проблем і страждань – тепер і в майбутньому, – ми обираємо надійний напрямок, який указують Будда, Дгарма і Санґха, твердо вирішивши будувати життя на переконанні у фактах законів поведінкової причини й наслідку.

Під час сесій медитації ми формуємо корисну звичку ума усвідомлювати ці закони: знову й знову розглядаємо свої конструктивні та деструктивні дії й розрізняємо їх з огляду на щасливі або болісні результати, певність, а також несхитність того, що вони дадуть ці результати, тощо. Так само ми аналізуємо власний приємний і проблемний досвід та намагаємося розпізнати його можливі причини.

Між сесіями ми докладаємо великих зусиль, щоб не думати, не говорити й не робити нічого деструктивного, що накопичувало б нову негативну кармічну силу, і практикуємо конструктивну поведінку, постійно пам’ятаючи про закони поведінкової причини й наслідку та ставлячись до них сумлінно.

Ці закони – факт життя. Не варто обманювати себе й намагатися їх заперечити лише тому, що вони нам не подобаються або ми хочемо виправдати якийсь деструктивний чи негативний учинок. Так поводитися – означає уподібнюватися до засновника небуддійської школи чарвака (rgyang-phan-pa, санскр. cārvāka, lokāyata). Він уперто заперечував, що наші дії мають результати, щоб уникнути осуду за сексуальні стосунки з власною дочкою.

Так само не слід думати, ніби вчення про пустотність усього дозволяє робити будь-що, й нічого не має значення, бо всі закони та правила нібито недійсні. Пустотність – це повна відсутність уявного. А одна з наших найбільших фантазій – думати, що поведінка не має результатів, що дія може відбутися сама по собі, не породивши жодних наслідків і хвиль впливу.

Як сказав Цонкапа у "Трьох основних аспектах шляху" (Lam-gtso rnam-gsum), 13cd:

[Коли знаєш, як] пустотність постає як причина й наслідок, погляди, що чіпляються за крайнощі, ніколи тебе не полонять.

Наскільки можемо, ми намагаємося без лицемірства застосовувати розуміння поведінкової причини й наслідку в щоденному житті. Ми намагаємося у своїй поведінці спиратись на слова Ґеше Потови (dGe-bshes Po-to-ba Rin-chen-gsal):

Між небом і землею, ближнім і дальнім берегами океану, горами сходу й заходу та між звичайною людиною і Дгармою – величезна прірва!

Коли Ґеше Бен Ґунґ’ял (’Ban Gung-rgyal, ’Phen rKun-rgal) жив у печері, він тримав дві купки камінців: білих і чорних. Протягом дня клав окремо білий камінчик за кожну конструктивну думку або дію й чорний – за кожну деструктивну. Увечері підбивав підсумок. Якщо білих було більше, правою рукою потискав ліву й вітав себе словами: "Молодець".

Та якщо чорних камінців виявлялося більше, він міцно хапав праву руку лівою й суворо докоряв собі: "Ти ж нібито медитатор, який формує позитивні звички! Гарний приклад подаєш іншим! Зараз же побіжу в долину й розповім усім, який ти лицемір і шахрай та який темний і підступний у тебе ум! Тоді побачимо, що скажуть твої вчителі й покровителі!"

Дуже корисно щовечора перед сном підбивати підсумок усього зробленого за день. Що більше ми аналізуємо досвід і дії у світлі законів поведінкової причини й наслідку, то більше прозріння природно здобуваємо.

Як сказав Ґеше Толунґпа (dGe-bshes sTod-lung-pa chen-po rin-chen snying-po):

Коли людина, яка правильно розуміє (поведінкову причину й наслідок), досліджує (себе), це схоже на розсип каменів, що котяться вниз схилом гори: що довше котяться, то більше їх стає.

Щиро досліджуючи своє життя в такий спосіб, ми почнемо розуміти, як діють ці закони. Тоді, що сильніше прагнутимемо більше не переживати проблем і страждань та що міцнішою ставатиме корисна звичка ума розрізняти події за їх причинами й наслідками, то природніше змінюватимемо й удосконалюватимемо поведінку.

Як сказав Дромтонпа:

Мій учитель Атіша завжди казав мені не поводитися необачно й не говорити, як дурень, бо мережі взаємозалежного виникнення надзвичайно тонкі.

Ґеше Пучунґва (dGe-bshes Phu-chung-ba) вдень читав про Дгарму, а вночі розмірковував над прочитаним. Одного вечора учень почув із кімнати вчителя багато тривожних звуків. Коли він запитав, що сталося, Пучунґва відповів:

Я не хворий. Але сьогодні прочитав, що Будда сказав: якщо діяти деструктивно, впадеш у безрадісний світ, наче перевернутий мішок із піском. Коли думаю про це, мене охоплює відчай.

Тому наприкінці життя Пучунґва часто казав:

Тепер, коли я постарів, читаю лише "Сутру мудрих і дурних". У ній розповідається про всі результати, що слідуватимуть із моїх учинків.

Коли ми здобудемо цілковиту певність у законах поведінкової причини й наслідку, то більше ніколи не діятимемо деструктивно або негативно, навіть якщо хтось спробує нас примусити. Адже тоді ми усвідомимо те, про що сказав Ґеше Шарава (dGe-bshes Sha-ra-ba):

Неважливо, яка жахлива проблема чи страждання виникає. Навіть якщо вас несправедливо заслали в жахливі краї або кинули до в’язниці, Будда міг би лише сказати, що це ваша власна провина: ви здійснили таку чи таку кармічну дію, тому з вами сталося те чи те.

Наше майбутнє повністю в наших руках. Як сказав Наґарджуна в "Листі до друга", 14:

Той, хто раніше був байдужим, а потім розвинув турботливе ставлення, стає прекрасним, наче місяць, що вийшов із-за хмар, – як Нанда, Анґулімала, Аджаташатру й Удаяна.

Нанда був двоюрідним братом Будди Шак’ямуні й мав надзвичайно пристрасну прив’язаність до дружини; Анґулімала був масовим убивцею; цар Аджаташатру вбив свого батька; а цар Удаяна – власну матір. Та кожен із них зміг очиститися від негативної кармічної сили й досягти звільнення. Як це стало можливим? Вони відкрито визнали свою провину й щиро застосували чотири сили протидії.

Ми вже розглядали ці очищувальні сили у зв’язку з підготовчими практиками. Проте це настільки важлива тема, що за традицією її тут розглядають іще раз.

[1] Перша сила протидії – щира спокута за скоєне. Вона ґрунтується на цілковитій упевненості в законах поведінкової причини й наслідку. Ми пригадуємо й уявляємо деструктивну дію, яку здійснили, а потім уявляємо, як переживаємо її наслідки. Тоді щиро шкодуватимемо про вчинок так само, як шкодували б, проковтнувши отруту. Якщо ця перша протидійна сила достатньо потужна, вона природно приведе нас до решти.

[2] Друга сила – виправна поведінка, що протидіє негативній кармічній силі й переважає її. Шантідева назвав шість таких методів у "Збірці тренувань" (bsLab-btus, санскр. Śikṣāsamuccaya):

• Читати сутри на глибокі теми, наприклад "Сутру серця";

• Медитувати на пустотність – це найсильніша протидія для очищення від негативної кармічної сили й схильностей;

• Читати мантри, наприклад, стоскладову мантру Ваджрасаттви (rDo-rje sems-dpa’) або шестискладову мантру Авалокітешвари;

• Будувати статуї, створювати зображення чи малюнки будд або замовляти такі роботи – як прояв глибокої віри, а не заради заробітку;

• Робити підношення буддам і їхнім ступам;

• Промовляти імена будд і бодгісаттв, наприклад, імена тридцяти п’яти будд для відкритого визнання своїх падінь (ltung-bshags de-bzhin gshegs-pa so-lnga).

[3] Третя сила протидії – обіцянка не повторювати помилки, а [4] четверта – те, на що ми спираємося: повторне підтвердження надійного напрямку й наміру бодгічітти.

Застосовуючи ці протидії, треба продовжувати, доки не з’являться певні ознаки очищення. Вони приходять у снах: ми блюємо, п’ємо молоко або їмо йогурт, бачимо схід сонця чи місяця, літаємо або ходимо в повітрі, бачимо благотворні вогні, долаємо злочинців чи оскаженілих диких биків, бачимо монахів або монахинь, натрапляємо на дерева, з яких сочиться біла рідина, їдемо верхи на конях чи слонах, підіймаємося на гори, перебуваємо в гарних будинках, слухаємо вчення Дгарми тощо. До того ж такі сни мають повторюватися, а не бути випадковою одноразовою подією.

Хай якою великою є негативна кармічна сила, накопичена в нашому ментальному континуумі, навіть сила дій із визначеним переживанням результатів, від неї можна очиститися, щиро застосовуючи всі чотири протидії. Очищення може відбуватися по-різному. Наприклад, причини великих страждань в одному з гірших станів перенародження можуть перетворитися на причини менших страждань там або повної відсутності тих страждань, які ми інакше мали б пережити. Або ж ці причини можуть визріти вже в цьому житті як головний біль і так вичерпатися. Так само проблема, яку довелося б переживати дуже довго, може минути швидше. Можна навіть цілковито очиститися від кармічної сили, щоб вона взагалі не визріла (rnam-smin, санскр. vipāka). Усе залежить від сили ума, з якою ми очищуємося, сили застосованих протидій, їх повноти, а також від тривалості й безперервності практики; тому тут немає певності.

Застосування чотирьох протидій до здобуття неконцептуального прямого пізнання (безпосереднього сприйняття) пустотності може усунути негативну кармічну силу, але не кармічні схильності в ментальному континуумі. Водночас воно здатне не допустити їх визрівання. Лише незаплямований шляховказівний стан ума (zag-med lam, санскр. anāsrava-mārga), наприклад, із таким прямим пізнанням пустотності, може усунути як схильності, так і сталі звички (bag-chags, санскр. vāsanā, інстинкти), що походять від цієї кармічної сили.

Щоразу, застосовуючи сили протидії, ми пам’ятаємо про ці положення, але після практики все одно уявляємо, що наш ментальний континуум очистився від негативної кармічної сили й став цілковито чистим. Завершуємо це (rgyas-’debs), перебуваючи в стані без об’єктивації (mi-dmigs-pa, санскр. anupalabdha, безоб’єктний стан), де нічого не сприймаємо як конкретне або стале. Знову й знову застосовуючи протидії в такий спосіб, ми йдемо серединним шляхом між наївністю й забобонами щодо поведінки та її наслідків.

Крім того, негативну кармічну силу можна переважити лише до її визрівання. Якщо ми маємо кармічну силу осліпнути, то очиститися від неї можна тільки до втрати зору. Коли зір уже втрачено, запізно. Якщо підсипати цукру під коріння гострого перцю, він не стане солодким.

Хоча будь-яку негативну кармічну силу, хай би яку спонукальну, можна подолати в такий спосіб до її визрівання, завжди краще взагалі не діяти деструктивно. Якщо ми втратимо ногу, її можна замінити протезом. Із дерев’яною або пластиковою ногою можна жити, але значно краще було б не втрачати кінцівку. Так само, хоч ми можемо уникнути болісних результатів негативної кармічної сили, на розвиток справжніх осягнень бгумі й шляховказівних станів ума все одно піде значно більше часу, ніж якби ми не поводилися негативно. Тому високореалізовані істоти ніколи свідомо не чинять нічого деструктивного, навіть ціною власного життя.

Як сказав Цонкапа у "Скороченому викладенні поступового шляху" (Lam-rim bsdus-don), 12:

Оскільки найповніші кроки в реалізації найвищих шляхових станів ума не стануть можливими, доки я не здобуду як робочу основу (дорогоцінне людське життя) з повним набором (восьми) визначальних факторів, нехай я тренуюся в їхніх причинних (конструктивних діях), щоб не мати неповного набору. Оскільки вкрай важливо очистити три мої брами від заплямованості плямами негативної кармічної сили й падінь (через порушення обітниць), а особливо від кармічних перешкод, нехай я цінуватиму безперервну відданість (застосуванню) повного набору чотирьох протидійних сил.

Благородний, бездоганний лама практикував так. Нехай і я, той, хто прагне звільнення, розвиваємося в такий самий спосіб.

Раніше ми виявляли великий інтерес (don-gnyer) до мирських явищ цього життя. Наша цілковита залученість (snang-zhen) була зовсім не штучною (bcos-ma). Якщо ми й цікавилися майбутніми життями, то лише на словах повторювали почуте або прочитане. Тепер же ми добре усвідомили своє щастя мати духовного наставника й дорогоцінне людське життя. Ми подумали про неминучу смерть і ймовірне падіння до одного з гірших станів перенародження. Жахаючись цього й довіряючи здатності Трьох Рідкісних і Найвищих Коштовностей указати надійний вихід, ми довірились їхньому напрямку.

Тож ми порозмірковували над законами поведінкової причини й наслідку. Ми побачили, що конструктивна поведінка, відмова від деструктивної та очищення від негативної кармічної сили забезпечують перенародження зі свободами, можливостями, усіма сприятливими умовами й визрілими добрими якостями для подальшого духовного розвитку. Коли головним інтересом стає наполеглива праця заради майбутніх перенароджень, а залученість у мирські справи цього життя відходить на другий план, ми досягаємо реалізації шляховказівного стану ума людини з початковим рівнем духовної мотивації.

Цонкапа сказав у "Великому викладенні поступового шляху" (Lam-rim chen-mo), 132b4:

Навіть якщо (досяг початкового осягнення), треба зміцнити свою (впевнену віру) в тому, що зрозумів. А здобувши (тверду переконаність), треба завзято практикувати (те, у що віриш).

Лише повністю інтегрувавши цей перший рівень заходів Дгарми в щоденне життя, ми зможемо серйозно будувати на цьому фундаменті шляховказівні стани ума середнього та просунутого рівня мотивації. Коли ці шляхи спираються на відмову від одержимості цим життям, вони ведуть до звільнення й просвітлення на благо всіх істот.