Вступ
Якщо ми отримали тантричну посвяту, зазвичай беремо зобов'язання виконувати практики пов'язані з нею щодня до кінця життя. Багато тибетців сприймають посвяти з мотивацією засіяти насіння для майбутнього життя, не маючи на меті по-справжньому глибоко практикувати тантру в цьому житті – окрім щоденного повторення мантр. Більшість із нас, людей Заходу, не вірить у перенародження, і тому мислить у рамках цього життя. Втім навіть якщо робимо нашу щоденну практику, часто може здаватися, що ми просто стоїмо на місці. Практика може легко перетворитися на порожній ритуал повторення певних слів нашою рідною мовою або й навіть тибетською, в якій ми майже нічого не тямимо.
Якщо ми взяли на себе зобов'язання виконувати щоденну практику, ми маємо прикластись серцем і намагатися зробити її якомога ефективнішою.
Кажуть, що через практику тантри – особливо найвищого класу тантри – можна досягти просвітлення протягом одного цього життя. Насправді просвітлення можна досягти навіть за три роки або три фази місяця. Це звучить заманливо, і хоча в теорії це можливо, та ми маємо усвідомлювати, що це дуже малоймовірно. Тантрична практика надзвичайно складна, і може вона не потребує незліченних еонів, як магаянська практики сутри, проте досягнення просвітлення за допомогою тантри все одно потребуватиме багато життів інтенсивної практики. Інтенсивна практика означає 24 години на добу, без вихідних – практика тантри не є виправданням для лінощів!
На більшості посвят тантричний майстер пояснює базову теорію тантри й те, як вона працює для досягнення просвітлення, прагнучи заохотити і вселити практикуючим глибоку повагу до надзвичайної складності методів тантри. І дійсно варто мати повагу: якщо подивитись на описи тисячі будд нашої епохи, лише деякі з них навчають тантрі. Це мотивує займатися цією практикою з усією серйозністю.
Що ж означає "серйозно займатися"? Це не лише виконання наших щоденних зобов'язань, від яких багато хто згодом відмовляється, адже їм це набридає або бракує часу. Якщо ми приймаємо посвяти в молодості, коли ми ще легковажні й ідеалістичні – ми не думаємо, скільки часу й зусиль забиратимуть сім'я і кар'єра. Якщо нам вдається підтримувати щоденну практику протягом життя, потрібно працювати над усіма етапами ламріму. Ми маємо бути здатні щиро і емоційно залучено інтегрувати кожен з етапів у своє життя.
Не варто думати, що це легко. Другий крок ґрунтується на першому, а третій – на другому. Ми не можемо просуватися вперед, не закріпивши результат попередніх кроків, інакше вся практика стане дуже нестабільною. Важливість цих різних кроків полягає в тому, що вони приносять користь нашій щоденній практиці і дозволяють ефективно практикувати тантру.
Духовний учитель
Ламрім починається з пояснення важливості духовного вчителя. Очевидно, що нам потрібен учитель, який дасть нам посвяти. Вчителі пов'язують нас з лінією передання майстрів, що бере початок від Будди, і дає нам впевненість в автентичності та ефективності практики. Вчитель також додає особистий аспект до обітниць та зобов'язань. Коли ми даємо обіцянки візуалізованому образу Будди, зазвичай вони не викликають таких емоційних переживань, як обіцянки дані людині, що сидить просто перед нами.
Наш духовний учитель має надихати й зворушувати нас на емоційному рівні. Чим більше поваги й вдячності ми відчуваємо до нього, тим глибшою буде наша відданість і кращою дисципліна. Сутри вчать уявляти нашого вчителя в зменшеній формі на маківці нашої голови або у серці. Якщо ми зберігатимемо пам'ятання про свого вчителя цілий день у такий спосіб, нам буде важко поводитися безвідповідально перед ним!
Глибокі емоції, які ми плекаємо з поваги та вдячності, не повинні нас турбувати або призводити до чіпляння. Вони мають надавати нам впевненості, щоб ми могли не реагувати гнівом чи смутком, коли нам кажуть робити те, що нам не подобається, і не ставати зарозумілими, думаючи, що ми самі все знаємо ми знаємо краще, як нам вчинити. Ми також не принижуємо себе, думаючи, що ми якась жалюгідна, низька істота без жодних добрих якостей, а от вчитель – це досконалий об'єкт поклоніння. П'ятий Далай-лама чітко вказує, що ми повинні розрізняти як хороші якості вчителя, так і його недоліки. Але оскільки хороших якостей у вчителя набагато більше, ніж поганих, ми отримуємо істотно більше користі й натхнення, зосереджуючись саме на них.
Дорогоцінне людське народження
Наступний крок – міркування про наше дорогоцінне людське життя. Ми маємо тимчасову можливість практикувати Дгарму, що дійсно дозволяє використати наш час на землі з максимальною користю. Особливо важливою тут є унікальна властивість людей, що не згадується в стандартних списках ламріму: ми маємо тонку енергетичну систему і чакри, необхідні для досягнення просвітлення в тантрі. Це робить наше людське перенародження неймовірно цінним.
Одна з тантричних обітниць полягає в тому, щоб не зловживати нашими скандгами (сукупностями) – тілом і умом – тому що вони є дуже цінними, і ми маємо використовувати їх на шляху. Надмірне навантаження та стрес створюють проблеми в нашій енергетичній системі. Тож нам потрібно знайти золоту середину між зусиллями і лінню. Ми маємо добре спати, правильно харчуватися і робити достатньо фізичних вправ. Особливо, варто уникати забруднення ума насильством, порнографією і так далі.
Якщо ми не цінуємо дорогоцінне людське життя, яке маємо, є ризик змарнувати його і втратити рідкісну можливість ефективно практикувати тантру. Забувши про свою мотивацію, ми можемо просто вимовляти пусті слова й виконувати пустий ритуал, бездумно розмахуючи ваджрою і дзвоником, уявляючи себе при цьому великими тантричними практиками!
Однак я хочу наголосити, що виконання порожнього щоденного ритуалу не є цілковито марною тратою часу. Це все ж допомагає нам розвивати дисципліну та відповідальність. Якщо ми читаємо текст тибетською, в ньому є особливий ритм, це також допомагає заспокоїтися і пов'язує нас з тибетською лінією передання вчень. Але в такий спосіб ми не скористаємося всіма перевагами практики, які нам дарує дорогоцінне людське народження.
Смерть і непостійність
Коли ми повною мірою починаємо цінувати наше дорогоцінне людське народження, ми замислюємося про смерть і непостійність. Наше життя мінливе, і ми обов'язково помремо. Ми можемо померти будь-якої миті, бо смерть не розрізняє між старими й молодими, хворими й здоровими. Коли помремо, нам не допоможе ніщо, окрім позитивних звичок, яких ми набули завдяки практиці Дгарми.
Метою тантричної практики є позбавлення від смерті та перенародження – основи для переживання страждань із життя в життя. Найвищий клас тантри містить практики, змодельовані на основі того, що відбувається в процесі смерті, проміжного етапу та перенародження. Ми виконуємо ці практики, щоби фактично замінити наші звичайні смерть, бардо і перенародження на дійсне досягнення стану будди.
Коли ми помираємо, наша груба свідомість розчиняється, поступаючись надтонкому рівню ума. Якщо ми все ще маємо неусвідомлення і кармічні потенціали від турбуючих емоцій, вони можуть проявитись і привести до нижчого перенародження. Замість породжувати сансаричні з’яви та сутності, тантра дозволяє нам породити просвітлену сутність через розуміння пустотності (порожнечі) та з мотивацією бодгічітти.
На першому етапі вищого класу тантри ми уявляємо, що досягаємо найтоншого рівня ума, з якого проявляємо просвітлену форму будди замість звичної нам сансаричної форми. Це може бути простіша форма, що відповідає етапу бардо, подібна до буддового прояву на рівні Самбгоґакаї, або це може бути складніший прояв подібний до прояву на рівні Нірманакаї, що відповідає етапу перенародження.
Ми працюємо з такими візуалізаціями на початковій "стадії зародження", а потім на так званій "стадії звершення", коли вже готові працювати з тонкою енергетичною системою. З найтоншої енергії ми можемо фактично створити тонку форму (на противагу сансаричній формі), яка називається "ілюзорне тіло". Ця практика виконується в медитації, і поза медитацією підтримувати її складно. Проте візуалізація чистих форм через роботу з тонкою енергетичною системою таким чином є безпосередньою причиною того, що врешті-решт ми проявимось у постаті просвітленого будди.
Якщо ми не віримо в смерть, бардо і перенародження, якщо ми не усвідомлюємо непостійності, то наша практика втрачає сенс. Ми маємо бути твердо переконані: "Одного дня я помру, і я не хочу, щоб це була звичайна смерть, за якою слідують бардо і перенародження". На найпростішому рівні наша смерть може призвести до гіршого перенародження, де ми не матимемо ні цього дорогоцінного людського життя, ні тих свобод, які воно нам дає. Повна впевненість у тому, що час нашої смерті є невизначеним, мотивуватиме нас уникати скоєння недобрих вчинків. Якщо розглянути смерть, бардо і перенародження з точки зору структури Чотирьох Благородних Істин, то, серйозно медитуючи над першими двома істинами – істинною проблемою і істинним джерелом проблеми, – ми зародимо бажання практикувати, щоб позбутися страждань.
Чим більше ми усвідомлюємо смерть і непостійність, тим ефективнішою буде наша щоденна практика. Існує чимало причин смерті: загинути під колесами вантажівки, отримати серцевий напад, з'їсти отруйну їжу тощо. Також існують нижчі стани існування, в яких ми могли б народитися, де страждає незліченна кількість істот. Безпочатковість нашого життя означає, що ми майже напевно накопичили негативний потенціал для перенародження тарганом або й того гірше. Хоча може бути важко по-справжньому уявити, на що схоже життя голодного духа чи пекельника, ми все ж можемо подивитись на життя людей, які живуть у найбідніших країнах. По всьому світу просто зараз є люди, які голодують, ті, хто змушені долати кілометри, щоб набрати брудної води, ті, кого експлуатують просто зараз. Якщо ми глибоко замислимося над подібним досвідом, у нас виникне потужний намір уникати його.
Прихисток
Наступною темою етапів ламріму є прихисток – спрямування нашого життя в надійному напрямку. Тут ми прагнемо досягти двох останніх Благородних Істин, де повністю усуваємо всі затьмарювальні фактори, що спричиняють перенародження і подальші страждання. У той же час, ми досягаємо правильного розуміння реальності і повністю усвідомлюємо всі наші добрі якості. Це найглибша Дорогоцінність Дгарми.
Ми повинні розуміти фундаментальну чистоту нашого ментального континууму – нашої природи будди – і те, що всі фактори, які затьмарюють її, є непостійними. Оскільки вони непостійні, їх можна усунути повністю, назавжди. Якщо ми не переконані, що це можливо, то навіщо взагалі намагатися позбутися досвіду смерті, бардо та перенароджень? Якщо ми не впевнені, що Будда та дехто з Ар'я Санґхи досягли цього, то як можемо сподіватися, що колись досягнемо цього самі?
Коли ми розуміємо, як будди досягли повного просвітлення, і як Ар'я Санґха рухається до повного просвітлення, це дає нам неймовірне натхнення працювати над досягненням тієї ж мети. Ми приходимо до остаточного висновку, що те, чого вони досягли, насправді створює зміни на краще, і вирішуємо йти в тому ж напрямку. Це і є прихисток.
Уникнення деструктивної поведінки
Останнім пунктом у початкового рівня мотивації є уникнення деструктивної поведінки, оскільки вона призводить до нижчих перенароджень. Серйозне ставлення до цього усвідомлення більше наснажує нас в дотриманні наших обітниць і зобов'язань. Уявіть собі, що можете реально бачити страждання й жахливі перенародження, які спричиняє недоброчинна поведінка; після такого ви б не наважились навіть на найменшу деструктивну дію.
Звичайно, існують і грубі форми деструктивної поведінки, такі як вбивство, крадіжка та брехня. Однак найгіршою є викривлене антагоністичне ставлення, коли ми вважаємо, що уникати неблагих дій і практикувати тантру – нерозумно і марна трата часу. Таке мислення призводить до того, що ми відмовляємося від тих самих методів, які насправді допомагають нам уникнути страждань.
Підсумок
Якщо не побудувати міцного фундаменту початкового рівня розуміння ламріму, існує небезпека, що наша тантрична практика перетвориться на порожній ритуал, і наш інтерес поступово згасне.
Розуміння того, наскільки дорогоцінним є наше життя і що воно може обірватися будь-якої миті, заохочує нас використати його максимально ефективно. Після смерті нам не стануть в пригоді наші друзі, тіло й статки – лише позитивні звички, яких ми набули завдяки практиці Дгарми. Усвідомлення цього спонукатиме нас скерувати своє життя в надійному напрямку і дозволить насолоджуватися практикою Дгарми.