Основні положення спільні для всіх буддійських традицій Тибету

Чотири думки, що розвертають ум до Дгарми

Основою та фундаментом для зміцнення рішучості звільнитись (від сансари), суттю шляхів цих різноманітних вчень, пояснених таким чином, є дотримання етичної дисципліни будь-якого з семи наборів обітниць пратімокші (особистого звільнення), що підходить (тобі), а також медитація на складності здобуття (дорогоцінної людської форми), наділеної перепочинками та обдаруваннями.

Це обітниці пратімокші мирян, мирянок, монахинь-послушниць, а також монахів-новиків і повних монахів та монахинь.

Ця форма цінна, як коштовність, що здійснює бажання, і в майбутньому буде важко знову здобути подібне тіло, наділене такими свободами. Це життя непостійне; воно не триватиме вічно. Смерть приходить швидко, і неможливо передбачити, коли помреш. Це може статися раптово, поки ще молодий, у середньому віці або в дуже похилому віці. Будь-якої миті шансів померти набагато більше, ніж залишитися в живих. Знову і знову роздумуючи про такі речі, як швидкоплинність років, місяців і пір року, а також про те, як вороги іноді стають нашими друзями, намагайся завжди пам'ятати про непостійність. 

Коли помираєш, ти не просто зникаєш у просторі. До того ж люди не завжди перенароджуються людьми, а коні – кіньми. Обмежені істоти потрапляють у різні стани перенародження під дією сили кармічного потенціалу, який накопичили. Чи народиться хтось у вищому чи нижчому стані, багатим чи бідним, могутнім чи безсилим, красивим чи потворним – усе це визначається доброчинним, руйнівним та змішаним кармічним потенціалом. Ось чому існує так багато різних станів примусового існування.

Усі доброчинні й руйнівні дії зводяться до десяти загальних категорій кожна. 

Існує три руйнівні дії тіла: убивство, крадіжка та неналежна сексуальна поведінка; чотири дії мови: брехня, слова, що сіють розбрат, образливі слова і пустослів’я; і три дії ума: бажання володіти тим, що належить іншим, бажання зашкодити іншим, а також дотримання викривлених поглядів. Десять конструктивних дій полягають у відмові від скоєння будь-якої з цих руйнівних дій та в активному залученні до їхніх протилежностей. 

Їхні наслідки бувають чотирьох видів: (1) плоди, що дозрівають як стан перенародження; (2) ті, що відповідають своїй причині у досвіді; (3) в інстинктивній поведінці; та (4) ті, що є всеохопними. Усі доброчинні й руйнівні дії дозрівають у свої відповідні плоди саме у вигляді поєднання цих чотирьох видів наслідків.

Конструктивні дії приносять переживання щастя, а руйнівні – лише страждання. Наприклад, у результаті вбивства (1) можна перенародитися в одному з пекельних світів. Коли згодом знову буде отримане людське народження, (2) життя буде коротким, (3) будуть присутні садистські інстинкти продовжувати вбивати, (4) народження відбудеться в громаді, на яку часто нападають вороги. 

Однак, якщо не вчинив певної кармічної дії, можеш бути впевненим, що не зіткнешся з її наслідками. Та якщо вже вчинив певну дію, пам’ятай, що вона ніколи не минає марно. Її плоди з часом дозріють саме для того, хто вчинив дію (і ні для кого іншого). Ти можеш відчути наслідки своїх кармічних дій або протягом цього життя, або будь-якого з наступних життів. Слід звертатися до сутр, індійських трактатів та коментарів до них за більш детальними поясненнями різних аспектів причини й наслідку – як-от пояснення карми, щодо якої є впевненість у переживанні її плодів, та карми, щодо якої такої впевненості немає, і так далі.

Перший тип карми – від дій, вчинених з наміром, а другий – від ненавмисних дій.

Сама практика причинно-наслідкового зв'язку – відмови від руйнівних дій та здійснення доброчинних – є серцем Дгарми Будди, тоді як Чотири благородні істини та закон взаємозалежного виникнення узагальнюють її основні моменти. У результаті своїх кармічних дій істоти-блукальці мандрують усіма шістьма можливими станами перенародження: трьома гіршими й трьома кращими.

Перші три стани народження – це пекельна істота, голодний дух (прета) і тварина, а наступні три – людина, антибог (асура) і три класи богів (дева). Перший клас і всі нижчі форми життя становлять план бажаних чуттєвих об’єктів, другий – план ефірних форм, а третій – план істот без форм. 

Коротко кажучи, навіть найменша частка у трьох сферах – бажаних чуттєвих об'єктів, ефірних форм чи безформних істот – не позбавлена вад. Істоти там (загалом) потерпають від страждання страждання, страждання змін та всеохопного страждання; вони приголомшені стражданнями кожного з шести класів перенародження.

До першого типу страждань належать очевидне страждання, як-от від хвороб, старості й смерті; до другого – страждання невдоволення через те, що всі мирські задоволення – непостійні. Всеохопне страждання проявляється від самого лише народження в сансарі під дією сили карми й невідання. Ми маємо таке тіло, яке хворіє і старіє; ми маємо такий ум, який переживає заплутаність і пригніченість. 

Від руйнівного кармічного потенціалу виникає страждання як результат; від затьмареного доброчинного кармічного потенціалу – перенародження у вищому стані; а завдяки непохитному кармічному потенціалу мирського глибокого зосередження істота потрапляє на один із рівнів дг’яни (у сфері ефірних форм) або у сферу безформних істот. Але навіть такі істоти не відсікли корінь сансари, тому знову падають у (нижчий) сансаричний стан, куди їх кидають жага та чіпляння, що притягують подальше існування. 

Отже, залишатися в сансарі – все одно, що жити у пекельному полум’ї чи в гнізді отруйних змій. Тому у своєму умі не прагни до щастя сансари. Натомість плекай належний стан ума із рішучістю звільнитися від примусового перенародження. 

Основа для вступу на шлях звільнення від страждань сансари залежить від довіри до духовного наставника.  

Якості духовного майстра

Ґуру мусить мати наступні якості.

Він повинен добре заспокоїти свій ум, прослухавши багато вчень. Дотримуючись чистої етики, він має утвердитися в просвітленому намірі бодгічітти. Він повинен володіти правильним поглядом (на порожнечу), а також мати велику люблячу доброту та здатність відсікати будь-яке спотворене ставлення в інших. Нарешті, він має (чисто) дотримуватися (обітниць та) практик тісного зв’язку, отриманих під час тантричних посвят. Довіривши себе такому ґуру, слід практикувати відповідно до його слів – саме так, як він каже. Плекаючи віру та впевненість (у його добрих якостях) і вдячність (за його доброту), зможеш досягти всіх цілей. Тому цінуй можливість довірити себе чудовому ґуру (який має всі вищезгадані якості).

Надійний напрямок і бодгічітта

Вказівні настанови ґуру подібні до нектару безсмертя. Що більше їх слухаєш, то більше слід роздумувати над ними, медитувати й втілювати їх на практиці, ніколи не відкидаючи. Однак саме лише слухання не приносить користі – так само, як вода не вгамує спраги, якщо її не напитись. Тому (для оптимальних умов практики) слід усамітнитись на віддаленому гірському схилі.

Прийняття надійного напрямку (прихистку) є стійким фундаментом усіх шляхів (до звільнення та просвітлення) і міцною основою для всіх обітниць. Він відрізняє буддистів від небуддистів, його приймають і люди, і боги. Завдяки йому здійсниться все можливе благо для цього та майбутніх життів. Тому доречно навернути свій ум до Трьох (Дорогоцінностей) – до Будд, істинних учителів; до Дгарми, істинного захисту; та до Санґхи, істинних провідників – і породити безпомилкову впевнену віру (від щирого серця), не лише на словах. Після цього слід добре оберігати тренування, що слідують із прийняття надійного напрямку.

Опорою шляху махаяни є просвітлений намір бодгічітти.

Із такою метою ми працюємо над досягненням повного просвітленого стану будди, щоб бути спроможними звільняти всіх обмежених істот від страждань.

Це сутність, збита з молока священної Дгарми. Без неї, хай би яку практику сутри чи тантри здійснював, їй бракуватиме будь-якої внутрішньої суті, подібно до (порожнього) стовбура бананового дерева.

Тобто ми, можливо, одразу ж отримаємо плоди, але після зняття першого ж урожаю користі більше не буде. Аби розвинути бодгічітту, ми маємо тренувати свій ум, як описано нижче.

Крім того, свідомі істоти перебувають повсюди до самих меж простору, і впродовж послідовності наших безначальних життів ця незліченна кількість свідомих істот були нам батьком і матір’ю в нескінченній кількості життів і приносили нам користь, яку неможливо навіть уявити. Тому медитуй на любов і співчуття до кожного – друзів, ворогів і тих, до кого байдужий, а також на неупередженість стосовно всіх них, відмовившись від близькості до одних і відстороненості від інших, від прихильності до одних і відрази до інших. Спрямуй дії свого тіла, мови та ума на те, що є доброчинним, і завжди плекай добрі думки про благо інших та піднось особливі, шляхетні молитви (заради цієї мети).

Приклад такої молитви наведений в Ламрім пуджі (sByor-chos):

Зі серцем, що лине в десять головних напрямків, де найвища коштовна Дгарма занепала або не поширилася, спонуканий могутньою силою великого милосердя, нехай я відкрию цей величезний скарб, який приносить радість і допомогу. 

Розуміння пустотності

Спосіб породити правильний погляд на порожнечу у ментальному континуумі – докладати великих зусиль для розбудови мережі позитивних потенціалів та очищення від усіх затьмарень. Для цієї мети слід виконувати семичленну пуджу, робити поклони та обходити святині по колу (кора), читати сутри, промовляти мантри й дгарані, а також читати "Сповідь перед тридцятьма п'ятьма буддами". 

Існує два типи затьмарень, які необхідно подолати: такі, що перешкоджають звільненню й такі, що перешкоджають усевіданню. Перші складаються з турбуючих ментальних факторів (nyon-mongs, санскр. kleśa) та відповідних схильностей, а також нерозуміння чіпляння за істинно встановлене існування. Другі – сталі звички нерозуміння, які створюють видимість самовстановленого існування.  

Щоб подолати ці перешкоди, необхідне повне розуміння пустотності (stong-pa-nyid, санскр. śūnyatā). Ми здобуваємо його почасти як результат позитивної сили, накопиченої через конструктивні дії. Для цього необхідні попередні практики накопичення й очищення. Семискладова пуджа містить головні пункти такої практики. Ці сім частин такі: 

• Поклони
• Офірування
• Відкрите визнання попередніх деструктивних дій
• Співрадіння контруктивним діям
• Прохання про вчення
• Прохання будд і ґуру не полишати світ
• Присвята позитивної сили.

Подальші попередні практики

Інші попередні практики можуть включати по сто тисяч повторень таких практик, як поклони, офірування мандали, прийняття надійного напрямку та начитування мантр і дгарані. Мантри – це слова сили, що походять із санскриту й використовуються як закликання. Дгарані є їхніми довшими формами у вигляді речень. Для такої практики найчастіше використовуються мантри й дгарані Будди, ґуру й очищення Ваджрасаттви. Конкретну форму, якої набудуть ваші попередні практики, має визначити ваш ґуру. 

Якщо докладеш великих зусиль, щиро застосовуючи чотири сили протидії, зможеш очиститися від усіх негативних потенціалів, перешкод, помилкових дій та порушених обітниць. Також обов’язково слід робити повторювані підношення мандали, що є серцем розбудови мережі (позитивного потенціалу).

Чотири сили протидії застосовуються таким чином. Відкрито визнаючи помилки, які ви вчинили, слід:

• відчувати жаль за свої руйнівні дії;
• пообіцяти ніколи більше не вчиняти таких дій;
• покладатися на основу всього конструктивного – надійний напрямок Трьох Дорогоцінностей і бодгічітти;
• присвячувати всю позитивну силу для врівноваження своїх руйнівних дій.

Підносячи мандалу, ми символічно підносимо весь усесвіт просвітленим істотам.

Якщо вибудуєш (цю мережу позитивного потенціалу) таким чином, поєднуючи її з порожнечею, яку розпізнавальне усвідомлення осягає як відсутність самостійного існування трьох кіл (суб’єкта, об’єкта та самої дії цих творчих вчинків), це називається мережею глибокого усвідомлення. Завдяки розбудові мережі позитивного потенціалу здобудеш рупакаю будди (тіла форми), а завдяки мережі глибокого усвідомлення – дгармакаю (тіло істини).

Будди мають два типи фізичних тіл (рупакая): тіло прояву (нірманакая) та тіло повного застосування (самбгоґакая). Перше може мати багато форм, серед яких — Вища нірманакая вселенського вчителя, такого, як Будда Шак’ямуні. Друге перебуває у буддових полях (чистих землях), повністю прикрашене всіма великими й малими ознаками, навчаючи шляху махаяни коло бодгісаттв із прямим пізнанням порожнечі; воно перебуває там до кінця сансари.

Будди також мають два тіла глибокого усвідомлення: джняна-гармакая та свабгавакая. Перше — це всезнаючий ум Будди, а також його повне знання майстерних та ефективних засобів. Друге — це порожня природа його глибокого усвідомлення.

Шаматха і віпаш’яна

Аби породити у своєму ментальному континуумі наполегливість у накопиченні й очищенні, а також правильний погляд (на порожнечу), маєш спочатку покластися на відмову від п'яти перешкод для зосередження, спираючись на вісім спонукальних ментальних чинників. Відтак зможеш тренувати свій ум через дев'ять стадій заспокоєння ума та досягти спокійного і врівноваженого стану ума (шаматхи).

П’ять стримувальних чинників, які заважають досягненню односпрямованого зосередження (ting-nge-’dzin, санскр. samādhi):

• Лінощі
• Забудькуватість
• Переривання через ментальну млявість або збудженість ума
• Нездатність запобігти таким перериванням
• Уявні переривання разом із застосуванням непотрібних протидій. 

Їх можна подолати за допомогою восьми впорядковувальних психічних чинників:

• Шаноблива віра в користь досягнення односпрямованого зосередження
• Намір досягти цієї мети
• Завзята наполегливість
• Відчуття придатності
• Пам’ятання
• Пильність до порушень
• Готовність застосовувати протидії
• Послаблення протидій, коли вони досягли своєї мети.

Застосовуючи ці чинники, ми зможемо просуватися дев’ятьма стадіями заспокоєння ума:

• Початкове заспокоєння
• Тривале заспокоєння
• Повторне заспокоєння
• Близьке заспокоєння
• Приборкання
• Умиротворення
• Повне умиротворення
• Односпрямованість
• Рівноважне заспокоєння.

Завдяки повторному освоєнню односпрямованого зосередження, набутого на дев’ятій стадії, ми досягаємо стану ментального спокою, оскільки наше зосередження переживається з відчуттям наснаги й захопливої ментальної радості.

У такий спосіб зможеш породити стан глибокого зосередження з якостями блаженства, ясності й неконцептуальності, що сфокусований або на об'єкті-опорі або без опори.

Ми можемо розвинути таке зосередження, фокусуючись або на візуалізованому об'єкті, такому як форма Будди, або на самій лише ясності ума, як у медитації махамудри. Коли досягнемо цього стану, ми звільнимося від будь-якого блукання ума, млявості та збудженості. 

Однак це допоможе лише подавити турбуючі чинники ума. Тому (щоб усунути їх повністю) маєш розвинути повну переконаність у правильному погляді на порожнечу, здобутому в медитації віпаш'яни. 

Безпочатковим коренем сансаричного існування є чіпляння за подібні-до-атмана істинні ідентичності. Щоб викорінити це невірне розуміння в самому його джерелі, неодмінно маєш медитувати на порожнечу. Отже, щоб знищити самовільне чіпляння за самість, яке мислить про "я" на основі зібраних в одне ціле п'яти сукупностей, дотримуйся аналізу через детальне дослідження.

П’ять факторів-сукупностей (phung-po, санскр. skandha) це: форми фізичних явищ, типи свідомості, відчуття рівня щастя, розрізнення та інші змінні чинники впливу — тобто всі інші компоненти нашого пізнання. 

Аналізуй відповідно до того, що випливає з ліній міркування мадг’яміки – (наприклад) чи є особа та сукупності тотожними, чи абсолютно різними тощо – і дійдеш остаточного висновку, що подібні-до-атмана ідентичності не існують. 

Також ретельно проаналізуй всі частини сукупностей на наявність ідентичності явищ подібні-до-атмана, що коротко позначаються як об’єкти пізнання та уми, що пізнають об’єкти. Коли здобудеш рішуче усвідомлення відсутності ідентичностей подібних-до-атмана, прийдеш до остаточного висновку, що всі явища, коротко позначені як явища примусового існування та явища вмиротвореної нірвани, позбавлені (самосущого) виникнення.

Тоді осягнеш лінію міркування взаємозалежного виникнення: (позаяк явища вільні від самосущності, то) все постає рівною мірою, і (позаяк) явища позбавлені (самосущого) виникнення, вони автоматично постають без перешкод. Коли (твоє розуміння) породить досвід осягнення невідмінності порожнечі та взаємозалежного виникнення, тоді, когнітивно утримуючи їх, повністю занурюйся настільки довго, наскільки зможеш, у сферу мадг’ямаки, вільну від концептуальних побудов, неконцепційну та без домішок.

Коротко кажучи, поєднана пара розпізнавального усвідомлення винятково проникливого стану віпаш’яни та спокійного врівноваженого стану шаматхи – непохитна та односпрямована, що володіє розпізнавальним усвідомленням, яка детально осягає та чергує два види медитації: аналітичну та стабілізуючу – і є сенсом медитації на далекосяжне розпізнавання (праджняпараміту), Матір Переможних, що зветься "правильним поглядом (на порожнечу)".

В аналітичній медитації ми аналізуємо порожнечу або свого умовного "я", або будь-яких явищ, щоб знову підтвердити своє розуміння цього. У стабілізуючій медитації ми фокусуємо односпрямоване зосередження свого заспокоєного й умиротвореного стану ума (шаматхи) на цьому розумінні, яке ми здобули завдяки своєму винятково проникливому стану ума (віпаш’яні). 

Завдяки медитації, що належним чином укорінена в такому погляді без вагань, відсторонена від восьми крайнощів і будь-яких ментальних побудов, а також завдяки чистій поведінці, узгодженій з неперевершеним шляхом бодгісаттв, 

Вісім крайнощів — це віра в істинно встановлене існування припинення або виникнення, знищення або постійності, приходу або відходу, відмінності або тотожності. Наґарджуна говорить про них у вступному вірші своїх "Кореневих строф Серединного шляху, що називаються Розрізнення" (dBu-ma rtsa-ba’i tshig-le’ur byas-pa shes-rab ces bya-ba, санскр. Prajñā-nāma-mūlamadhyamaka-kārikā).

П’ять шляховказівних станів ума

… завершиш (свій шлях крізь) п'ять шляховказівних станів ума та десять ступенів бодгісаттв. Відтак досягнеш просвітлення – найвеличнішого очищеного стану – і зможеш спонтанно здійснювати як свої власні цілі, так і цілі інших істот.

Коли, на додачу до чистої рішучості звільнитися (зречення) від сансари та її причин, ми розвиваємо просвітлений намір бодгічітти, ми стаємо бодгісаттвою та вступаємо на перший із п’яти шляховказівних станів ума, що ведуть до повного просвітленного стану будди. На першому шляховказівному стані ума накопичення (шляху накопичення) ми, серед іншого, розвиваємо односпрямоване зосередження. На другому шляховказівному стані ума застосування (шляху підготовки) ми розвиваємо концептуальне розуміння порожнечі. Коли таке розуміння стає неконцептуальним, ми залишаємо лави звичайних істот і досягаємо шляховказівного стану ума бачення, відтак стаючи благородною істотою (ар’єю). Це також знаменує початок десяти стадій бодгісаттви. Ми завершуємо ці стадії на четвертому шляху, шляховказівному стані ума звикання (шляху медитації), протягом якого долаємо все тонші рівні затьмарень, що перешкоджають звільненню й усевіданню. На п’ятому шляховказівному стані ума, що не потребує подальшого навчання, ми досягаємо стану будди. До цього ми досягали односпрямованого зосередження на неконцептуальному пізнанні порожнечі лише під час присвячених цьому сесій медитації. Коли стаємо буддою, ми перебуваємо в такому стані постійно. Таким чином, завдяки повністю вдосконаленим розпізнаванню, співчуттю й майстерним засобам, ми стаємо спроможними допомагати іншим долати їхні страждання.