Досягнення результатів, які на сьогодні ще не відбулися
У попередній бесіді я згадував, що у нас є причинний і результівний прихисток, або надійний напрямок. Причинний прихисток означає надійний напрямок, в якому слід рухатись, – це істинні припинення та істинні шляховказівні стани ума, що їх досягли будди та ар'ї. Зосередження на них діє як причина для нашого досягнення цих станів. Результівний прихисток – це істинні припинення та істинні шляховказівні стани ума, яких ми досягнемо самі в результаті практики.
Важливо зрозуміти, як зосередитися на наших майбутніх досягненнях. Що це насправді означає? Ми прагнемо до чогось потенційно можливого, що ще не сталося, а не до чогось неможливого, що ніколи не може статися. Крім того, є різниця між прагненням до чогось, що взагалі не існує, і прагненням до чогось, що ще не відбулося. Різниця тут досить тонка, але буддизм робить таке розрізнення.
Те, що існує, визначається як те, що може бути достеменно пізнаваним. Чи існує вчорашній день? Що ж, ми можемо думати про нього і пам'ятати його, але вчора більше не відбувається. Те, що воно не відбувається зараз, не означає, що вчора не існує або ніколи не існувало.
А як щодо завтра? Чи існує така річ, як завтра? Чи існує воно? Ми можемо його планувати завтрашній день, але завтра ще не настало. Так, є така річ, як завтра; воно існує, але воно просто ще не настало. Втім воно не прийде нізвідки, а прийде з сьогоднішнього дня. Будь ласка, подумайте про це.
[Медитація]
У нашій буддійській практиці ми весь час готуємося до того, що ще не сталося: наприклад, до старості, смерті тощо. Хоча це не відбувається зараз, але колись все одно відбудеться. До прикладу, бодгічітта – це прагнення до просвітлення, яке ще-не-настало. Тут, у випадку з прихистком, ми говоримо про ще-не-насталі істинні припинення й істинні шляховказівні стани ума, яких ми можемо досягти. Їхнє досягнення починається з того, що ми стаємо ар'єю, і триває аж до досягнення стану будди. Прагнення до цих істинних припинень й істинних шляховказівних станів ума ар'ї, яких ми ще не досягли, готує нас до прагнення, з бодгічіттою, до нашого ще-не-насталого просвітлення. Це подібно до того, як при вступі до університету ми прагнемо пройти всі курси, які ще не відбуваються, аж до здобуття нашого ще-не-насталого ступеня. Нічого з цього ще не сталося, але саме в цьому напрямку ми рухаємося – до цих ще-не-насталих етапів шляху і ще-не-насталого кінцевого результату.
Роблячи це, ми прагнемо до чогось, що існує, тобто ми можемо обґрунтовано прагнути до цих етапів шляху і результату, так само як можемо зосередитися на завтрашньому дні, хоча він ще не настав. Таким чином, обираючи надійний напрямок прихистку в нашому житті, ми не прагнемо до чогось, чого не існує і що не може зрештою статися. Можливо, хоча й не неминуче, що ще-не-існуючі істинні припинення та істинні шляховказівні стани ума приведуть до того, що в нашому ментальному континуумі з'являться вже-існуючі, як тільки будуть виконані всі необхідні умови.
Звідки ми взагалі знаємо, що завтра настане? На чому воно ґрунтується? Завтра ґрунтується на сьогодні. Сьогодні має потенціал породити завтра, коли буде виконана умова для цього – годинник проб'є північ. Отже, завтра, яке ще-не-настало, є тим, що ми називаємо в буддизмі "явище приписування" на основі цього його потенціалу. Явище приписування – це те, що буквально прив'язане до основи й не може ні існувати, ні бути пізнаним незалежно від цієї основи. Завтра, яке ще-не-настало, не може ні існувати, ні бути пізнаним окремо від потенціалу сьогоднішнього дня, який може породити завтра, що відбувається зараз. Простіше кажучи, не може бути завтра, якщо немає сьогодні, а коли Земля здійснить повний оберт, сьогодні може породити завтра. Подумайте про це.
[Медитація]
Коли ми дивимося на ментальний континуум, то бачимо послідовність того, що ми пережили вчора, сьогодні й те, що переживемо завтра. На основі того, що ми переживаємо сьогодні, існує потенціал для того, що ми можемо пережити завтра. Наприклад, якщо ми сьогодні прочитали одну главу книги й маємо намір завтра прочитати більше і дочитати книгу, то ще-не-прочитана нами решта глав і не-дочитана книга є явищем, яке приписується нашому потенціалу зробити це. Звичайно, для того щоб виникло наше вже-існуюче читання решти книги, має скластись багато сприятливих умов.
Так само, як завтрашній день не ховається всередині сьогоднішнього і не вичікує, поки годинник проб'є північ, щоб вистрибнути назовні, так і те, що ми переживемо завтра, не ховається всередині того, що ми переживаємо сьогодні. Однак ця аналогія не є точною, оскільки єдиною умовою, необхідною для того, щоб завтрашній день став теперішнім, є те, щоб Земля продовжувала обертатися. І щодо того, що це станеться, невизначеності не так багато. Набагато менше впевненості в тому, що ми доживемо до завтра – наприклад, ми можемо померти сьогодні вночі. Але, якщо обставини будуть сприятливими, ми можемо актуалізувати ще-не-насталі досягнення, для досягнення яких ми вже сьогодні маємо намір і потенціал.
Наші фактори природи будди: мережі позитивної сили та глибокого усвідомлення
Про який потенціал йдеться у контексті прихистку? Ми говоримо про потенціал факторів природи будди в нашому ментальному континуумі, які здатні породжувати Просвітлюючі тіла будди. Фактори, що мають потенціал породжувати тіла будди, – це наші так звані "два зібрання", які я називаю "двома мережами". Але вони дадуть початок цим Тілам лише тоді, коли будуть досконало розвинутими. Ці дві наші мережі позитивної сили й глибокого усвідомлення.
Ми знаємо, що в наших ментальних континуумах є певний обсяг позитивної сили, тому що всі наші переживання звичайного щастя визріли з позитивної сили, накопиченої нашими попередніми конструктивними діями. Якщо ми коли-небудь у житті відчували щастя, то це тому, що в нашому ментальному континуумі була певна позитивна сила, здатна його породити. У нашому ментальному континуумі також є глибоке усвідомлення, оскільки наше розуміння навіть того, як правильно зав'язувати шнурки, походить від потенціалу глибокого усвідомлення.
Де знаходяться ці фактори природи будди, ці дві мережі? Вони знаходяться в нашому ментальному континуумі, вони є його частиною. Їхні ще-не-насталі результати – це явища, що виникають на основі їхніх потенціалів: проявлена Дорогоцінність Будди тіла форми виникне з потенціалу мережі позитивної сили; а найглибша Дорогоцінність Будди істинного шляховказівного ума Дгармакаї глибокого усвідомлення виникне з потенціалу мережі глибокого усвідомлення. Досягнення їх відбудеться тоді, коли ці мережі будуть довершені. Порожнеча нашого ума – це незмінний фактор природи будди, який залишається істинними припиненнями, що є Сутнісною Природою Дгармакаї, другим аспектом найглибшої Дорогоцінності Будди.
Зараз ці фактори породжують лише невеликі наслідки – деякі епізоди звичайного щастя і звичайного розуміння. Коли ми перенароджувалися курчам, наприклад, ці наслідки були ще меншими. Але коли ці мережі будуть розвинені повністю, вони дадуть початок нашим тілам будди.
Розбудова двох мереж
Раніше ми обговорювали, як можемо отримати інтелектуальне розуміння якогось пункту Дгарми завдяки глибокому усвідомленню, але це не призведе до глибоких емоційних змін, якщо ми не розвинемо емоційну сторону за допомогою позитивної сили. Такі зміни стануть можливими, якщо ми зробимо ум більш відкритим та розвиватимемо любов, співчуття тощо. Коли ми говоримо, що нам потрібно розвинути ці дві мережі разом, дуже грубо кажучи, ми маємо на увазі інтелектуальну та емоційну сторону розуміння.
Ми знаємо, що завдяки нейропластичності можна розвинути такі якості як любов та розуміння, – ми про це говорили раніше. Ум і мозок мають якість пластичності. Розвиваючи любов і розуміння разом, ми створюємо умови, за яких наше ще-не-настале досягнення істинних шляховказівних станів ума й істинних припинень дасть початок вже-насталим досягненням, на основі потенціалів цих двох мереж. Але це досягнення відбудеться лише тоді, коли дві мережі стануть достатньо сильними.
Звучить доволі абстрактно, але згадайте, коли нам було п'ять років, і ми думали: "Не можу дочекатися, коли виросту, я буду таким високим", – і так далі. Наше доросле тіло і ум – це явища приписування на основі нашого теперішнього п'ятирічного тіла і ума. Дорослість ще не настала, але як дитина ми до цього прагнули.
Однак дорослішання не відбувається за одну ніч. Ми повинні пройти через послідовні етапи: від дитини, до підлітка і до дорослого. Так само, з точки зору бажання вирости й стати буддою, ми зараз схожі на малих дітей. Стати ар'єю – це як стати підлітком, а стати дорослим – як стати буддою. Ці стадії ще не відбуваються, але ці ще-не-насталі стадії є дійсними явищами приписування на основі потенціалів їхніх причин, які ми зараз маємо у ментальному континуумі у вигляді цих двох мереж.
У дитинстві ми маємо робочий матеріал, який дозволить нам стати дорослими – наші тіло і ум. Так, крок за кроком, за правильних умов, вони будуть рости, але ми повинні забезпечити причини для цього. Наприклад, щоб дожити до повноліття, ми повинні їсти, спати й дбати про своє здоров'я. Так само, щоб стати ар'єю і згодом буддою, ми повинні працювати над зміцненням причин вже зараз. У випадку дорослішання, ми безумовно станемо дорослими, якщо проживемо достатньо довго, тоді як досягнення буддовості не є неминучим. Ми повинні докласти зусиль. Не вийде просто сидіти, склавши руки, і чекати, що нас осяє просвітлення.
Нам потрібно розуміти, як нам розвивати ці дві мережі. Для розбудови мережі позитивної сили нам доведеться докласти чимало зусиль. Пам'ятаєте, ми говорили про те, що наші негативні звички накопичуються з безпочаткових часів. Це означає, що наші конструктивні звички дуже слабкі. Отже, ми повинні накопичити величезну кількість позитивної сили, щоб подолати їхню негативну силу. У текстах сказано, що нам потрібно накопичувати її протягом трьох мільярдів еонів. Цей величезний проміжок часу вказує на те, наскільки грандіозним завданням є подолання негативних схильностей, тому не думайте, що це легко. Не думайте, що це станеться за одну ніч. Це вимагає такої наполегливості й мужності, з якою ми твердо знаємо: "Байдуже, наскільки це важко і скільки часу займе, та я це зроблю".
Для того щоб розвивати цю позитивну силу найбільш ефективно, нам потрібно спочатку переключити фокус уваги з цього життя й зосередитись на покращенні майбутніх життів, які будуть сприятливими для продовження розвитку позитивної сили. Потім нам потрібно переключитися з досягнення кращих майбутніх життів на звільнення від неконтрольовано повторюваних перенароджень з усіма обмеженнями й стражданнями, неминуче пов'язаними з будь-яким типом сансаричного народження. Зрештою нам потрібно перейти від роботи над власним звільненням до роботи над тим, щоб принести щастя і звільнення всім.
Важливість наміру та присвяти
Тип позитивної сили й те, у що вона може визріти, залежить від нашого наміру на початку і присвяти в кінці. Наприклад, якщо ми робимо медитацію на любов, налагодження зв'язків і доброзичливість до інших лише для того, щоб завести більше друзів, це справді може допомогти нам завести більше друзів. Але якщо нашою метою є подолання егоїзму, щоб дійсно мати змогу допомагати іншим і стати буддою, і ми присвячуємо досягненню просвітлення позитивну силу, накопичену в результаті медитації, то ця позитивна сила сприятиме саме цьому. Це той напрямок, в якому ми хочемо рухатися, – накопичувати більше позитивної сили, яка стане причиною актуалізації істинних шляховказівних станів ума та істинних припинень, які в наразі ще не відбуваються.
Крім того, нам потрібно розвивати дедалі глибше усвідомлення порожнечі, тому що саме глибоке усвідомлення зрештою трансформується в істинні шляховказівні стани ума, які принесуть істинні припинення. Наша мережа позитивної сили дає цій мережі глибокого усвідомлення силу усунути найтонші затьмарення, що перешкоджають нашому просвітленню.
Ми досягаємо глибокого усвідомлення порожнечі, що означає її неконцептуальне пізнання, завдяки потенціалу, який накопичується через сильну звичку медитувати з правильним концептуальним розпізнаванням порожнечі. Ми розвиваємо нашу здатність до розпізнавального усвідомлення через розрізнення того, що є правильним і неправильним з погляду чотирьох благородних істин. Отже, нам потрібно тренуватись, розрізняючи звичайне страждання та істинне страждання, звичайні причини страждання та істинні причини страждання, звичайне припинення страждань та істинне припинення страждань, а також розуміння звичайних шляховказівних станів ума та розуміння істинних шляховказівних станів ума. На найпростішому рівні нам потрібно розрізняти, що у нашій поведінці є деструктивним, а що конструктивним.
Тимчасові та остаточні методи
Для позбавлення від чогось шкідливого існують тимчасові та остаточні методи. Якщо йдеться про позбавлення від турбуючих емоцій, як-от гнів, то тимчасовою протидією є терпіння і любов, а остаточною – неконцептуальне пізнання порожнечі, яке незворотно позбавить нас від цих емоцій. Так само існують тимчасові й остаточні рівні неконцептуального пізнання порожнечі, і нам слід розрізняти їх. Тимчасовим є твердження про порожнечу в буддійських системах догматів, що не належать до прасанґіки, тоді як остаточним є твердження власне системи прасанґіки. Вона на найглибшому рівні розрізняє неможливий спосіб існування всіх явищ і реальний спосіб їхнього існування. Що глибшим є розуміння порожнечі й що сильнішою є позитивна сила, яка підтримує це розуміння, то ефективнішою буде їхня комбінація в актуалізації ще-не-насталих істинних припинень.
Етапи, через які ми проходимо в міру формування повного набору істинних уявлень про шлях та істинних припинень, дещо схожі на фазові переходи. Наприклад, коли ми вкладаємо достатню кількість теплової енергії в лід, він зазнає фазового переходу і перетворюється на воду. При додаванні ще більшої кількості теплової енергії вода досягне певної точки, в якій перетвориться на пару. Подібні фазові переходи відбуваються і з нами, коли ми дедалі більше зміцнюємо свої мережі позитивної сили й глибокого усвідомлення. Ми переходимо від стану звичайної людини до ар'ї, потім до архата і, нарешті, до будди.
Щоб здійснити будь-який перехід, ми повинні бути переконані в природній чистоті нашого ума: в тому, що наші плутанина і турбуючі емоції, зрештою, можуть бути усунені назавжди, і що наш ум здатний до неконцептуального пізнання. Для початку ми набуваємо розуміння й переконаності в можливості сформувати нові звички завдяки нейропластичності мозку і гнучкості ума – що ми вже обговорювали. Правильне розуміння може замінити плутанину, адже воно має логічне підґрунтя – якщо, звісно, ми віримо в логіку і статистику. Правильне розуміння також доповнюється емпіричним досвідом, адже воно приносить щастя, тоді як плутанина, з іншого боку, приносить нещастя. Нам потрібно доповнити правильне розуміння переконаністю, щоб воно замінило нашу плутанину.
Прикінцеві думки
І остання думка про здатність ума досягти всевідання. Це чудове пояснення дав великий фізик Річард Фейнман. Якщо замислитися, то в просторі цієї кімнати є всі можливі електромагнітні сигнали, які коли-небудь існували – наприклад, електромагнітний сигнал кожного сайту, текстового повідомлення, радіо і телевізійної станції, а також світло кожної зірки. Наявність цих електромагнітних сигналів означає, що ми можемо налаштуватися на них і відобразити принаймні деякі з них, якщо маємо відповідний цифровий пристрій, наприклад, комп'ютер або мобільний телефон. Але ці пристрої не можуть налаштуватися і відобразити всі електромагнітні сигнали, а тим паче всі одночасно. Ці пристрої обмежені.
Обмежений мобільний телефон, який ми тримаємо в руці, подібний до нашого мозку, який так само обмежений нашим тілом і біологією. Уся інформація всього всесвіту в часі доступна, але ми маємо обмежений пристрій, який може налаштуватися лише на її певну частину і лише на щось одне за раз.
Найглибший рівень нашого ума, ум ясного світла, не обмежений сансаричним тілом і мозком життєвої форми, яку ми приймаємо через неконтрольовано повторювані перенародження. Але з тілом-формою будди наш ум ясного світла не буде лімітований цими обмежувальними факторами. Наш ум ясного світла може бути всевідаючим і неконцептуально пізнавати всю інформацію всього всесвіту, причому всю відразу, тому що ум ясного світла за своєю природою чистий від усіх обмежувальних затьмарень і, по суті, вся інформація доступна скрізь і всюди. Тому ум ясного світла здатен налаштуватися на будь-що. Він не працює через посередника на кшталт крихітного мобільного телефону. Я думаю, що це найкращий аргумент, який я коли-небудь зустрічав на користь можливості всевідання. Це чудове пояснення.
Як тільки ми переконаємося, що наш ум здатний повністю розвинути істинні шляховказівні стани, істинні припинення і всевідання, ми можемо дійсно вкласти серце в цей шлях. Навіть якщо ми не до кінця переконані в можливості досягнення цієї кінцевої мети, принаймні робота в цьому напрямку є корисною. Всі ці досягнення, які ще-не-відбулися, можуть стати вже-існуючими на основі розбудови цих мереж позитивної сили та глибокого усвідомлення, – факторів природи будди, які є частиною нашого ментального континууму, частиною нашого ума. Заглибтеся в цю думку на деякий час.
[Медитація]
Якщо негативний кармічний потенціал нашого ментального континууму призвів до нашого перенародження в тілі курки, ми дійсно обмежені в нашому розумінні, як і в кількості позитивної сили, яку можемо накопичити. Але народження людиною, хоча й теж обмежене, та все ж набагато краще. Ми здатні зробити набагато більше. Закінчімо на цій думці.
Присвята
Нехай будь-яке розуміння, будь-яка позитивна сила, яка виникла з цієї дискусії, глибшає. Нехай ми дійсно зможемо закласти надійний напрямок прихистку в наше життя, як основу для всього шляху. І через це, на цій основі, досягти просвітлення на благо всіх істот.