Рівні Будди, Дгарми та Санґхи
У нашому обговоренні ми вже розглянули загальну структуру того, як медитувати на прихисток, задаючи життю надійний напрямок. Тепер ми можемо перейти до подробиць того, куди цей напрямок веде. Це описано і вказано Буддою, Дгармою і Санґхою – Трьома Рідкісними й Дорогоцінними Коштовностями. Для кожної з них існує найглибший рівень, проявлений рівень (тобто рівень, який ми можемо бачити або чути) і символічний рівень. Важливо розрізняти ці три рівні.
Найглибші рівні кожної з Трьох Дорогоцінностей посилаються на третю і четверту благородні істини – а саме, на істинні припинення й істинні шляховказівні стани ума – але з дещо різних поглядів. Це найглибший рівень того, до чого ми прагнемо; іншими словами, ми хочемо рухатися в напрямку їх досягнення. Якщо ми їх досягнемо, це дасть нам змогу уникнути будь-яких труднощів чи проблем, як особистісних, так і в стосунках з іншими.
Найглибший рівень Дорогоцінності Будди – це істинні припинення й істинні шляховказівні стани ума в ментальному континуумі будди. Всі добрі якості ума будди є результатом досягнення цих двох. Коли ми дізнаємося про добрі якості ума будди й тому довіряємо себе будді й слідуємо його настановам щодо методів позбавлення від усіх страждань та їхніх причин, ми фактично довіряємо себе істинним припиненням та істинним шляховказівним станам ума в ментальному континуумі будди.
Загалом, в контексті чотирьох благородних істин ми говоримо про речі, які відбуваються в індивідуальному ментальному континуумі й переживаються умом; ми не говоримо про щось абстрактне. Наприклад, перші дві благородні істини, істинні страждання та істинне походження страждань – це речі, які ми всі переживаємо. Але ми хочемо досягти їх істинного припинення, що означає повне позбавлення від страждань і причин страждань. Де відбувається це істинне припинення? Воно також відбувається в ментальному континуумі, який за своєю природою позбавлений істинних страждань і їхніх істинних причин. Істинне припинення страждань означає, що вони більше не присутні в ментальному континуумі, а отже, ми їх більше не переживаємо.
Як досягти такого істинного припинення? Через неконцептуальне пізнання порожнечі, яке також відбувається в умі. Це неконцептуальне пізнання називається "істинним шляхом". Іншими словами, це пізнання, яке кудись веде; воно веде до істинного припинення. Ось чому я називаю це "шляховказівним станом ума". Однак істинний шляховказівний стан ума – це не лише неконцептуальне пізнання, яке веде до істинних припинень, але й типи пізнання, які досягаються в результаті досягнення істинних припинень.
Отже, це чотири благородні істини – істинні страждання, істинне походження страждань, істинні припинення та істинні шляховказівні стани ума, і всі вони відбуваються в ментальному континуумі.
Щоб набути впевненості в тому, що ми самі здатні досягти істинних припинень та істинного шляховказівного ума, нам потрібно слідувати прикладу тих, хто цього вже досяг; довіритися їхньому керівництву, а потім йти в напрямку, який вони вказують. Отже, найглибший рівень Трьох Дорогоцінностей – це істинні припинення та істинні шляховказівні стани ума в ментальних континуумах тих, хто їх досягнув.
Будди – це ті, хто довершив істинні припинення й істинні шляховказівні стани ума в своєму ментальному континуумі. Арʼями й архатами називають тих, у чиїх ментальних континуумах є деякі, але не всі з них. Отже, найглибша Дорогоцінність Будди – це істинні припинення та істинні шляховказівні стани ума в ментальних континуумах будд; і, згідно з одним класичним текстовим джерелом, і найглибша Дорогоцінність Дгарми, і Дорогоцінність Санґхи – це істинні припинення та істинні шляховказівні стани ума в ментальних континуумах усіх ар'їв, тобто архатів і будд. Зараз порозмірковуйте над цим і дозвольте цій інформації засвоїтися.
[Медитація]
Найглибший, проявлений і символічний рівні Трьох Дорогоцінністей
Повний набір усіх істинних припинень і всіх істинних шляховказівних станів ума в ментальному континуумі будди – іншими словами, найглибша Дорогоцінність Будди – насправді є Дгармакаєю будди, Всеохопним Тілом. Дгармакая має два аспекти. Дгармакая Глибокої Усвідомленості будди – Джняна Дгармакая – належить до істинного шляховказівного ума в континуумі всевідаючого ума будди; Дгармакая Сутнісної Природи будди – Свабгавакая – належить до істинних припинень у всевідаючому умі будди. Якщо розбиратись детальніше, то Свабгавакая – це подвійна чистота ума будди, який звільнився від швидкоплинних заплямованостей, повʼязаних з турбуючими емоціями, і природним чином вільний від заплямованості самоствердженого існування. Ця природна чистота є порожнечею всевідаючого ума будди. Отже, Дгармакая – це третя і четверта благородні істини ума будди.
Проявлена Дорогоцінність будди – це те, що ми можемо бачити, а саме, сукупність форм будди, або тіл форми. Вони містять Самбгогакаї, тобто тіла, які повністю вдосконалили учення махаяни, і Нірманакаї, які є еманаціями Самбгоґакаї. Тридцять дві бездоганні ознаки та вісімдесят визначних рис тіл будд Самбгоґакаї та Найвищої Нірманакаї вказують на конструктивні дії, які будди практикували в попередніх життях, що привели до здобуття тіла такого рівня. Таким чином, ці знаки та риси також вказують нам напрямок, в якому ми хочемо рухатися. Отже, ми можемо довіритись керівництву цих тіл-форм.
Символічні відображення Дорогоцінності Будди – це картини й статуї Будди. Важливо розуміти, що це лише зображення; ми не займаємось ідолопоклонництвом і таке інше. Однак ми виявляємо до них повагу, тому що вони символізують те, що ми поважаємо.
Найглибшою дорогоцінністю Дгарми, знову ж таки, є третя і четверта благородні істини, але тепер не тільки ті, що присутні в усевідаючому ментальному континуумі будди, а й усі ті, що присутні в ментальних континуумах усіх ар'їв – як мирян, так і монахів. "Усі ар'ї" – це ті, хто має принаймні кілька істинних шляховказівних станів ума й істинних припинень у своєму ментальному континуумі, починаючи з тих, хто досягнув шляховказівного ума бачення, так званого "шляху бачення" і частково мають зібрання обох шляхів, і аж до будд, які мають повні зібрання обох шляхів.
Проявлена Дорогоцінність Дгарми, тобто те, що ми можемо побачити й почути, є власне вчення – вчення Будди, класифіковані за дванадцятьма категоріями Писань. Ми ввіряємо їм себе як нашому справжньому провіднику. Те, що їх символізує, – це книги та тексти Дгарми, які містять проявлену Дорогоцінність Дгарми. Знов таки, ми виявляємо до них повагу.
Як ми вже згадували, найглибша Дорогоцінність Санґхи – це те саме, що й найглибша Дорогоцінність Дгарми, третя та четверта благородні істини в ментальних континуумах усіх ар'їв. Проявлена Дорогоцінність Санґхи, тобто те, що ми можемо бачити, – це реальні люди, які є ар’ями. Це люди, які подають приклад і, таким чином, можуть вказати нам напрямок, в якому слід рухатись. Важко осягнути стан будди, але на прикладі ар'їв ми можемо навчитися, як крок за кроком досягти цього стану.
Символічне відображення Санґхи – це група з чотирьох або більше повністю посвячених монахів або монахинь. Вони не обов'язково повинні бути з однієї монашої спільности – будь-яких чотирьох посвячених достатньо, щоб створити спільноту. Навіть якщо вони не дуже хороші монахи чи монахині, важливим є той факт, що вони відмовилися від домогосподарського життя. Вони присвячують себе шляху Дгарми, що вказує нам на кроки для досягнення цієї мети. Це також свідчить про те, що існують люди, принаймні в теорії, які працюють над цим. Тому всі монахи й монахині є гідними об'єктами поваги.
Отже, для кожної з Трьох Дорогоцінністей існують найглибший, проявлений і символічний рівні. Найглибші рівні – це істинні припинення та істинні шляховказівні стани ума, або у всезнаючому ментальному континуумі будди, як у випадку з Дорогоцінністю Будди, або у ментальному континуумі ар'ї будь-якого рівня, і аж до ума будди включно, як у випадку з Дорогоцінністю Дгарми та Санґхи. Дорогоцінності проявленого рівня, ті, що ми можемо бачити або чути, – це тіла-форми будди, власне вчення та спільнота людей, які стали ар’ми. Символічний рівень Трьох Дорогоцінностей – це картини й статуї Будди, справжні тексти Дгарми, а також повністю посвячені монахи й монахині. Вони нагадують нам про шлях і про те, чого ми прагнемо досягти, про найглибші Дорогоцінності.
Ті, хто досяг найглибших Дорогоцінностей, можуть вказати нам шлях; але те, чого вони досягли, ми прагнемо здійснити самі, у своєму ментальному континуумі. Ми не прагнемо до того, що знаходиться в їхньому ментальному континуумі, оскільки можемо досягти лише того, що є в нашому власному ментальному континуумі. Саме про це ми говорили раніше – про припинення різних причин проблем і припинення проблем, які вони створюють: деструктивної поведінки, турбуючих емоцій, нав'язливої позитивної поведінки, тобто непроханої допомоги, і так далі. Ми хочемо істинно зупинити й незнання того, як допомогти іншим. Ми хочемо отримати уміння, дисципліну, концентрацію, любов і співчуття, і все те, що зупинить наших внутрішніх "порушників спокою". Усе, про що ми говорили, слідує напрямку третьої та четвертої благородних істин і позбавляє від першої та другої благородних істин. Це і є суть буддизму. Це все відбувається в умі, в нашому умі. Присвятімо трохи часу, щоб над цим роздуматись.
[Медитація]
Відмінності між найглибшим рівнем Дорогоцінностей Будди, Дгарми та Санґхи
Природно виникає питання: які відмінності між найглибшим рівнем Дорогоцінностей Будди, Дгарми та Санґхи? Чому найглибший рівень для всіх трьох Дорогоцінностей – практично одне й те саме, третя та четверта благородні істини?
Відповідь на це питання ми знаходимо в досить неочікуваному місці: в тексті Лама Чопа – Ґуру Пуджі – в розділі офіри цоґ. Коли ми робимо підношення Будді, Дгармі та Санґсі, в тексті сказано, що будди є джерелом фактичних досягнень, Дгарма – джерелом натхнення, а Санґха – джерелом впливу або діяльності, що веде до просвітлення. Тож ми просимо про це, відповідно, у будд, Дгарми та Санґхи. Санґха там представлена дакінями та захисниками Дгарми.
Що все це означає? Насправді дуже корисно про це поміркувати. Будди досягли дійсних повних досягнень істинних припинень та істинних шляховказівних станів ума, до яких ми прагнемо. На санскриті ці досягнення називаються сіддгі. Найглибша Дорогоцінність Дгарми, істинні припинення та істинний шляховказівний ум усіх ар'їв – все це джерела натхнення. Термін "адгістхана" на санскриті, "чінлаб" на тибетській, часто перекладається як "благословення", але "натхнення", я думаю, ближче до оригінального значення – це те, що дає нам піднесення. Істинні припинення та істинний шляховказівні уми всіх ар'їв, що становлять найглибшу Дорогоцінність Санґхи, є джерелом просвітлюючого впливу. Цей вплив спонукає нас рухатись в їхньому напрямку.
На рівні проявлених Дорогоцінністей приклади ар'їв також мають просвітлюючий вплив на нас, мотивуючи йти в напрямку, який вони вказують, як це робили вони самі. Вчення Дгарми надихає нас слідувати вченню. Тіла форми будд показують нам шлях, яким ми самі можемо досягти цих дійсних досягнень.
З іншого боку, хто і що нам допоможе? Будда Шак'ямуні в його аспекті тіла-форми, власне вчення, яке він виказав, та ар'я-санґха, яка просунулася на цьому шляху – тобто, проявлений рівень Трьох Дорогоцінністей.
Що допоможе нам пам'ятати про ці Дорогоцінності? Їхні символічні відображення: картини й статуї Будди, книги Дгарми, монахи й монахині. Вони допомагають нам пам’ятати рухатись в їхньому надійному напрямку. Виявляючи до них повагу, ми також поважаємо те, що намагаємося зробити зі своїм власним життям.
Понад те, проявляючи повагу до них, ми розвиваємо повагу і до себе, оскільки теж намагаємося досягти цього. Важливим фактором поваги є визнання в чомусь хороших якостей, захоплення ними, бажання самим досягти цих якостей. Тому я говорив про почуття власної гідності. Якщо ми, зробивши маленьку добру справу, змусили людину посміхнутися, це означає, що ми здатні хоча б трохи змінити світ на краще. Цей позитивний вчинок дає нам відчуття власної цінності, що викликає самоповагу.
І ще один момент: причинний прихисток – це ті істинні припинення та істинні шляховказівні стани ума, які виникли в умах будд та ар'їв, в той час як результівний прихисток – це те, чого ми прагнемо досягти в нашому власному ментальному континуумі.
Спробуймо засвоїти все це.
[Медитація]
Запитання
На ментальному рівні я розумію, що ми здатні впоратися зі страхом і смутком, але в глибині серця я в це не вірю. Як я можу розвинути це розуміння, цю глибинну впевненість?
Це дуже хороше запитання. Як нам перейти від інтелектуального розуміння до справжнього емоційного розуміння, щоб воно здійснило в нас трансформацію? Адже нам потрібен як інтелектуальний, так і емоційний компонент розуміння. Ці два компоненти – це як мудрість і співчуття, які, як стверджують усі тексти Дгарми, потрібні нам разом. Отже, ми повинні ставитися до цього серйозно. Наявність цих двох складових важлива не лише для прихистку, але й для будь-якого аспекту Дгарми.
Відповідь, яку зазвичай дають у дгармічних ученнях, полягає в тому, що нам потрібно накопичити багато заслуг. Тоді слід замислитися: "А що це означає? Чи означає це, що через свої добрі вчинки ми наче отримуємо достатню кількість балів, щоб заслужити, заробити своє розуміння?" Звісно, це не так. "Заслугу" краще перекласти як "позитивну силу", яка ніби заряджає акумулятор. Із достатнім зарядом акумулятор функціонує належним чином; так само, з достатнім зарядом позитивної сили наш ум функціонує належним чином, щоб здобути впевненість як інтелектуального, так і емоційного розуміння Дгарми.
Тож, як ми накопичуємо ці так звані "заслуги"? Наприклад, за допомогою практики співчуття. Завдяки медитації на любові, співчутті, турботі про інших і так далі ми накопичуємо цю позитивну силу. Один з конкретних способів розвинути її – це медитації на чотири безмірні – безмірну любов, співчуття, радість і неупередженість. На початку майже кожної практики є медитації на прихисток, бодгічітту і чотири безмірні. Медитація на чотири безмірні звучить так: "Нехай всі будуть щасливі; нехай всі будуть вільні від страждань. Нехай ніколи не розлучаються з радістю; нехай мають неупередженість, вільну від прив'язаності та відрази, які можуть завадити цим досягненням".
Що дає ця медитація? Вона відкриває наше серце і ум для позитивних емоцій. У такому стані ума, коли ми підходимо до якогось складного пункту Дгарми, ми стаємо більш відкритими й краще здатні зрозуміти його. Існує велика різниця між наближенням до чогось складного для розуміння із закритим умом – "я, я, я, я, я не можу це зрозуміти" або "я повинен це зрозуміти" – і наближенням до цього, попередньо відкривши наше серце і ум за допомогою чотирьох безмірних. Різниця величезна!
Тому, будь ласка, спробуйте ці медитації і подивіться самі, чи є різниця. Тоді ми зможемо зрозуміти, чому медитація на чотири безмірні стоїть на початку кожної практики й вчення. Вона накопичує позитивну силу, відкриваючи наші ум і серце для більш повноцінного розуміння. І наше розуміння матиме певний емоційний вплив.
У мене є кілька запитань. По-перше, як знайти правильний баланс між співчуттям до інших і співчуттям до себе в конфліктних ситуаціях? По-друге, чи правильно я розумію, що ключовим моментом у конфліктах є не злитися, але утримувати свої кордони й інтереси? І ще один момент з цього приводу: якщо ти не виправляєш іншу людину, ти злишся, але якщо ти її виправляєш, вона може розлютитися, з чим із цього ми намагаємося боротися в собі?
Наведу дуже конкретний приклад: мій син-підліток ходить до школи, і щодня перед тим, як піти на роботу, я готую дві порції обіду на час, коли ми повертаємося додому: одну для нього і одну для себе. Я вертаюсь додому після нього і бачу, що він з'їв обидві порції. Наступного дня відбувається те саме. Питання в тому, чи повинна я сказати йому про це, пояснити й наполягати на тому, щоб він з'їв тільки свою порцію? Адже якщо я це зроблю, це призведе до того, що у нього з'являться турбуючі емоції з цього приводу.
Ми можемо говорити загалом, а можемо звернутися до цього конкретного прикладу. У цьому конкретному прикладі, якщо ваш син з'їдає обидві порції, це свідчить або про те, що він дійсно голодний, або про те, що він дуже жадібний. Отже, якщо він дійсно голодний, приготуйте більше їжі. Якщо ж він просто жадібний, що ж, вам доведеться розділити приготовані порції. Залиште одну порцію для сина, стільки, щоб він міг наїстися, а свою порцію десь сховайте. Покладіть її туди, де син її не дістане. Покладіть їжу в морозилку, а потім, коли прийдете додому, розігрійте в мікрохвильовці, якщо вона у вас є. По суті, вам потрібно знайти якесь просте, практичне рішення.
Тобто, користуватися майстерними засобами?
Так, треба використовувати майстерні засоби. Але загалом, перш ніж ми зможемо зі співчуттям їх застосовувати, ми повинні спочатку розвинути співчуття до себе. Це називається "зреченням" – рішучістю звільнитися від власних проблем. Саме на цій основі ми можемо поширити співчуття на інших, бажаючи, щоб вони також могли бути вільними від проблем. Це загальний спосіб розвитку співчуття. Якщо ми відчуваємо, що не заслуговуємо на щастя, то чому інші повинні заслуговувати на нього? Якщо маємо належну мотивацію співчуття, ми можемо застосовувати майстерні засоби, не гніваючись.
Однак ви також запитували про конфліктну ситуацію. Так, бувають конфліктні ситуації, коли ми маємо свою думку, а інша людина – свою, і вони зовсім різні; саме тоді може виникнути конфлікт або суперечка. Тепер кілька порад щодо вирішення конфліктів загалом: стратегія, яка не працює, – це захист і відстоювання своєї позиції. Це неминуче призводить до нападу на позицію іншого, що змушує його захищатися. Це не допомагає, а лише втягує нас у справжню суперечку. Отже, рекомендована тактика, яка часто спрацьовує, полягає в тому, що коли інша людина пропонує зовсім інше рішення або зовсім інший спосіб дій, ми просимо її пояснити це. Можливо, вона має рацію! Ми намагаємося зрозуміти, що стоїть за її мисленням і позицією. У певному сенсі, ми відкриваємося, а не закриваємося і не стаємо в оборону.
Коли ми відкриваємося, щоб дізнатися, в чому полягає їхня позиція і чому вони так думають, і якщо все одно відчуваємо, що наша позиція краща, ми спокійно пояснюємо свої міркування. Ми не просто кажемо: "Я правий, а ти – ні".
Однак це не завжди спрацьовує, тому що інша людина має бути відкритою до пояснень і сприйняття пояснень. Вона може бути дуже впертою й казати: "Ти просто не можеш зрозуміти" або "Я просто так думаю". Тоді це дуже складна ситуація. Тож це не завжди працює. Інша людина також має співпрацювати. Але за допомогою методу, який я запропонував, ми можемо принаймні зберігати спокій. Це вже щось.