Чому п’ять сукупностей важливі?

Буддизм, своєю чергою, іде трохи глибше. Він не вчить нас просто якнайкраще пристосуватися до складних ситуацій чи давати собі раду з життям у здоровий спосіб. Натомість буддизм пропонує спосіб позбутися наших проблем так, щоб вони більше ніколи не виникали.

Це дуже гучна заява, чи не так? Природно, ми можемо сумніватися й підозрювати, що це просто рекламна кампанія, яка має на меті "продати" нам буддизм. Можемо запитувати себе: невже це справді так? Спочатку нам це видається сумнівним. Сам Будда був би дуже радий нашим сумнівам, адже радив: "Не вірте моїм словам лише через віру в мене; перевіряйте все, що я кажу, так само, як перевіряли б золото перед купівлею". Коли ми купуємо золото, хочемо впевнитися, що перед нами не просто щось, що блищить, а справжній дорогоцінний метал. Так само треба досліджувати те, чого навчав Будда. Насправді цей дослідницький підхід важливо застосовувати до всього, чого нас навчають.

Багато хто з нас може соромитися ставити буддійські положення під сумнів, особливо коли вперше приходить до буддійського центру. Усі довкола здаються такими переконаними, а ми сидимо й насправді не віримо в перенародження, як і в багато іншого, що там відбувається. Усі ці ритуали можуть здаватися якоюсь магічною практикою. Невже ми маємо слідувати якимось тибетським чаклунам й відьмам, чи тут усе-таки є щось інше? Ми боїмося відкрити рот, поставити запитання або висловити сумніви, бо всі інші здаються дуже впевненими. Хочеться бути "хорошим буддистом". Але якщо ми просто приймаємо все, що нам кажуть, і нічого не ставимо під сумнів, сам Будда не був би цим задоволений.

Тож ставити запитання дуже добре. Якщо маємо сумніви – висловлюймо їх. Можемо сказати: "Є якийсь список із п’яти сукупностей – і що з того?" Або: "Як ми взагалі можемо повірити в перенародження?" Якщо ми усвідомлюємо ці сумніви, озвучуємо й обговорюємо їх, то можемо поступово розібратися з цими питаннями. Ставлячи запитання, ми задіюємо свій ум. Ми намагаємося щось з’ясувати. Зрозуміти щось можна лише тоді, коли ми ставимо запитання й досліджуємо.

Сумнів – це запитання про те, істинне щось чи ні. Насправді це корисний стан ума, який допомагає дійти обґрунтованого висновку. Але якщо наші сумніви такі: "Я в це не вірю, отже це дурниця", – тоді ми навіть не відкриті до запитань. Між цими двома станами ума є чітка різниця. Спробуймо підходити з відкритим, дослідницьким ставленням і до цієї теми, і до решти матеріалу, який розглядатимемо на цих сесіях, а в ідеалі – протягом усього духовного шляху.

Будда сказав: "Ось шлях, який я відкрив і який допоможе нам подолати проблеми так, щоб вони більше ніколи не виникали". І додав: "Спробуйте, дослідіть і самі перевірте, чи це працює". Водночас він попереджав, що не слід чекати чудес: потрібно чимало праці, а це нелегко. Він був дуже чесним і не намагався щось нам продати, розказуючи, як усе це прекрасно. Якщо шукаємо чудодійних ліків, у буддизмі ми їх не знайдемо. Можливо, чудеса й трапляються, але навіть чудеса мають причини. Та й чому нам вважати себе такими особливими, щоб думати, що чудо станеться саме з нами?

Щоб усунути страждання так, як це пояснював Будда, треба зрозуміти, що саме він мав на увазі під стражданням. Існує багато різних типів страждання. Можемо говорити про страждання від хвороб та інших фізичних причин, про соціальні, екологічні й психологічні страждання. Але про що саме говорив Будда?

Знову ж таки, багато систем пропонують розв’язання тих чи інших типів проблем. Є теорії й методи для поліпшення соціальних, економічних або політичних умов тощо. Однак Будда говорив про щось значно глибше – про те, що лежить в основі всіх цих різних видів страждання.

Будда навчав у межах чотирьох благородних істин. Що означає "благородна істина"? Йдеться про певну групу людей – ар’їв санскритом; що зазвичай перекладають як "благородних", хоча такий переклад, можливо, не найвдаліший. Ар’ї неконцептуально побачили реальну ситуацію життя, і ці чотири істини, або факти, для них є істинними, хоча звичайні люди можуть із ними не погодитись. Вони розуміють, що насправді є стражданням, які його причини й що його можна припинити назавжди так, щоб воно більше не виникало. Ар’ї також певною мірою безпосередньо побачили й осягнули стан ума, який потрібно розвинути, щоб позбутися всіх страждань, а також яким буде цей стан ума, коли страждання буде усунуто. Тому, щоб зрозуміти пояснення Будди про істинне страждання й те, як назавжди його позбутися, треба розглядати їх у контексті чотирьох благородних істин. Саме в цьому контексті Будда навчав пʼяти сукупностей.

Перша благородна істина: істинне страждання

Коли Будда говорив про страждання, що саме він мав на увазі? Передусім треба зрозуміти, що страждання – це те, що ми переживаємо. Це переживання такого почуття, відчувши яке, ми хочемо його позбутися. Ми не хочемо продовжувати його переживати. Розгляньмо це визначення. Воно дуже широке й охоплює багато чого.

Люди різні: те, що для одних нормально, для інших – неприйнятно. Але хай там як, кожен переживав у житті щось, що вважав неприйнятним. Важливо зрозуміти, що ми говоримо про спосіб переживати речі, який нам не подобається. Наголос тут не стільки на тому, що саме ми переживаємо, скільки на тому, як ми це переживаємо: у незадовільний спосіб. Це неприємно, тому ми хотіли б цього позбутися.

Наприклад, якщо в нашій травній системі є певні бактерії, це проблема чи ні? Самі бактерії в шлунку можуть і не бути проблемою. Деякі з них навіть допомагають травленню. З такими бактеріями ми почуваємося здоровими. Але за інших обставин – з іншими бактеріями або навіть із тими самими – можемо почуватися хворими. Проблема полягає в тому, як ми почуваємося, а не стільки в самих бактеріях. Інакше кажучи, проблема – в нашому переживанні цих бактерій.

Саме про це йдеться, коли ми говоримо про страждання. Ми говоримо про спосіб, у який переживаємо речі, і про те, як вони змушують нас почуватися. Коли переживаємо страждання, ми не можемо почуватися добре; навпаки, ми почуваємося дуже погано й хотіли б, щоб це припинилося. Так можна описати майже будь-яке переживання, яке нам не подобається. Ось що загалом мається на увазі під стражданням. Поміркуймо над цим кілька хвилин.

[Пауза]

Страждання страждання

Якщо говорити точніше, Будда пояснював три різні типи страждання. Перший – "страждання страждання", інакше кажучи, проблема самого страждання. Це очевидний тип страждання й нещастя, знайомий усім нам: коли ми травмовані, хворі, коли нас залишає або помирає близька людина. Сюди належать біль, депресія й подібні речі. Очевидно, що, переживаючи таке, ми не хочемо, щоб цей досвід тривав.

Страждання змін

Другий тип проблеми, або страждання, називається "стражданням змін". Він значно тонший, тому його не так легко розпізнати й прийняти. Це наше переживання звичайного щастя.

Коли ми читаємо або чуємо, що, з погляду буддизму, щастя насправді є стражданням, це дуже важко зрозуміти. Невже це означає, що ми приречені весь час бути нещасними? Або що в самому відчутті щастя є щось неправильне, й ми повинні почуватися винними, коли нам добре? Чи каже буддизм, що більше не можна нічим насолоджуватися й усі задоволення гріховні? Ні, буддизм стверджує зовсім не це. Тож нам треба уважніше розглянути, чого насправді навчав Будда.

Щастя визначається як переживання, яке ми хочемо продовжити, коли воно виникає, й не хочемо, щоб воно припинялося. Немає нічого неправильного в бажанні продовжити те, що нам подобається. У чому ж проблема? У тому, що це не триває вічно, а змінюється. Будь-яка насолода, яку ми переживаємо, змінюється й закінчується – зазвичай раніше, ніж нам хотілося б. Ось у чому проблема, і це спричиняє страждання, чи не так? До того ж, коли воно закінчується, ми не знаємо, що буде далі. Немає певності, що за цим настане. Чи буде ще невеликий період щастя? Чи зможемо ми ще колись радіти чомусь, чи тепер впадемо в депресію? У відчутті звичайного щастя є деяка невпевненість.

Ще одна проблема полягає в тому, що звичайного щастя нам ніколи не буває достатньо. Ми ніколи не вдовільняємося. Недостатньо один раз у житті смачно поїсти – хочеться ще й ще. Недостатньо один раз зайнятися сексом. Недостатньо лише раз почути слова "Я тебе кохаю". Завжди хочеться більше. Нам завжди недостатньо. Наприклад, любові ніколи не буває достатньо. Хіба є хтось, кому вже достатньо любові?

Коли щастя, яке ми переживаємо, закінчується – а воно, на жаль, закінчується, – ми страждаємо від того, що хочемо ще. Але отримати більше не завжди можливо, особливо на вимогу чи саме тоді, коли нам хочеться. У такий спосіб навіть переживання щастя від приємних речей, що трапляються в житті, є проблематичним. Саме це Будда мав на увазі під стражданням змін.

Ці два типи страждання – нещастя й звичайне щастя – відносно легко зрозуміти. Другий тип дещо менш очевидний, але якщо замислитися, в цьому є сенс. Приділімо кілька хвилин, щоб обдумати все це й самим перевірити, чи має воно сенс. Аналізуючи такі речі, не залишаймося лише на теоретичному чи абстрактному рівні. Подумаймо про власний досвід.

[Пауза]

Всепросякне страждання

Перші два типи страждання – страждання страждання й страждання змін – охоплюють наш звичайний досвід нещастя та звичайного щастя, яке не триває, ніколи повністю не задовольняє й не дає відчуття надійності. Третій тип страждання, який пояснював Будда, називається "всепроникним стражданням". Це механізм, завдяки якому ми знову й знову відтворюємо перші два типи проблемних почуттів.

Чому ми постійно переживаємо злети й падіння перших двох типів страждання? За злетами слідують падіння, і це повторюється знову й знову. Будда пояснював, що в кожній миті нашого досвіду є щось, що змушує ці проблеми тривати. Глибинна всепроникна проблема полягає в тому, що ми безперервно, мить за миттю, відтворюємо перші два типи проблем.

Саме тут розмова про п’ять сукупностей стає необхідною. Адже п’ять сукупностей системно пояснюють, що саме ми переживаємо в кожну мить. Завдяки цьому системному способу аналізувати й розуміти кожну мить досвіду ми можемо виявити справжнього винуватця – те, що нескінченно відтворює звичайне страждання й незадовільне щастя. Воно міститься в п’яти сукупностях.

Друга благородна істина: істинна причина страждання

Це приводить нас до другої благородної істини: існує істинна причина нашого страждання. Є справжня причина, через яку всі ці страждання повторюються знову й знову. Її можна знайти в п’яти сукупностях. Інакше кажучи, вона міститься в кожній миті нашого особистого досвіду.

Що ж це за винуватець, присутній у кожній миті нашого досвіду? Це наше неусвідомлення реальності. Ми просто не знаємо. Англійською це зазвичай перекладають словом "ignorance" ("невідання"); однак, принаймні в англійській мові, "ignorance" може мати зверхній відтінок, ніби ми дивимося на когось зверху вниз і кажемо: "Ти дурний". Але річ не в тому, що ми дурні; ми просто не знаємо. Також проблема не в тому, що з нами щось не так, ніби це наша провина. Просто те, як існує все навколо й те, якою насправді є реальність – зовсім не очевидно і не легко зрозуміти, тому ми цього не знаємо.

Життя доволі заплутане, чи не так? Нелегко зрозуміти, що відбувається навіть у нашому власному житті, не кажучи вже про весь світ. Так уже влаштовано. Важко навіть розпізнати, що ми просто не знаємо й не усвідомлюємо реальності того, що відбувається. Це неусвідомлення й плутанина входять до кожної миті нашого досвіду, а отже, містяться в схемі п’яти сукупностей.

Це знову стає дуже цікавим, чи не так? Виходить, причина наших проблем не зовні, а в самому способі, у який ми все переживаємо. Поміркуймо над цим кілька хвилин.

[Пауза]

Третя благородна істина: істинне припинення страждання

Третя благородна істина полягає в тому, що можна досягти істинного припинення цих проблем, досягнувши істинного припинення їх причин. "Припинити" тут означає позбутися чогось так, щоб воно більше ніколи не поверталося. Якби ми могли назавжди усунути страждання, щоб воно більше не виникало, це було б його істинним припиненням.

Наприклад, якщо ми маємо проблему в сім’ї, то, коли ми засинаємо, вона ніби ненадовго зникає – якщо, звісно, вона нам не сниться. Під час сну ми, можливо, про неї не думаємо, але прокидаємося – і вона все ще тут. Так само плутанина щодо реальності не зникає назавжди лише тому, що ми заснули. Треба докласти зусиль і викорінити її, щоб вона більше ніколи не виникала.

Коли ми говоримо про те, щоб назавжди чогось позбутися, звідки саме ми це усуваємо? Ми усуваємо це з п’яти сукупностей нашого досвіду. Важливо з’ясувати й зрозуміти, чи можливо мати п’ять сукупностей досвіду, вільних від плутанини. Пам’ятаймо: п’ять сукупностей – це лише організаційна схема, яка допомагає зрозуміти наш досвід. Інакше кажучи, чи можемо ми переживати речі без плутанини? Насправді це не так легко навіть уявити. Потрібно чимало роздумів і розуміння, щоб переконатися, що це справді можливо.

Поки що можемо відкласти це запитання. Тут важливо розпізнати, що істинне страждання, його причини й істинне припинення всього цього відбуваються в контексті п’яти сукупностей. Пам’ятаймо, з чого ми почали: спершу треба поставити запитання, навіщо взагалі вивчати п’ять сукупностей.

Четверта благородна істина: істинний шлях ума

Четверту благородну істину зазвичай називають "істинним шляхом" – тим, що приведе до цього істинного припинення. Але тут треба бути трохи обережними з термінами. Що означає "шлях"? У звичайній мові шлях – це те, чим ми йдемо, щоб кудись дістатися. Це звучить як щось зовнішнє: курс навчання, послідовність кроків медитації тощо, яких треба дотримуватися. Але тут ідеться не про це. Ми говоримо про стан ума – "шляховказівний стан ума", який приведе нас до духовної мети. Важливо, що це саме стан ума. Це розуміння, і якщо це розуміння розвинути, воно приведе до істинного припинення плутанини й незнання.

Що це за стан ума? Це стан ясного й правильного розуміння реальності. Що більше ми з ним знайомимося, то більше позбуваємося плутанини, аж поки вона більше ніколи не виникатиме. Як це працює? Правильне розуміння протидіє неправильному й зрештою його руйнує. Тоді в кожній миті нашого досвіду замість плутанини присутнє правильне розуміння. Замість у кожну мить не знати, що відбувається в житті, ми дійсно знаємо, що відбувається.

Саме це ми маємо на меті. Або ми знаємо, або не знаємо – обидва стани не можуть існувати одночасно. Що правильніше ми розуміємо реальність, то рідше виникає плутанина. Ми замінюємо її взаємовиключною протилежністю – правильним знанням; і це стан ума, який функціонує як шлях. Зрештою, він приведе до повного заміщення плутанини, так що вона більше ніколи не виникатиме. Це розуміння, цей стан ума, буде не лише причиною усунення всієї плутанини, а й результатом, який ми матимемо наприкінці.

Саме це мається на увазі під так званим істинним шляхом – істинним шляхом ума. Де виникає цей істинний шлях ума? У наших п’яти сукупностях. Замість того, щоб кожна мить нашого досвіду складалася з плутанини й багатьох інших речей, ми хочемо, щоб вона була сповнена розуміння. Ясно?

Даймо цій інформації трохи влягтися.

[Пауза]

Коли ми повністю замінимо плутанину правильним розумінням, і це правильне розуміння буде присутнє в кожній миті нашого досвіду, сам характер переживання речей стане зовсім іншим. Це пояснюють так: у нас більше не буде так званих "звичайних" п’яти сукупностей; натомість ми переживатимемо речі через п’ять типів глибинного усвідомлення – так звані "п’ять мудростей будди". Інакше кажучи, замість того, щоб кожна мить нашого досвіду складалася з першого набору – п’яти сукупностей, – вона складатиметься з цих п’яти типів глибинного усвідомлення.

У певному сенсі кожен із цих п’яти типів глибинного усвідомлення є перетворенням відповідної сукупності. Ось ці п’ять типів:

• Дзеркальне глибинне усвідомлення – що сприймає інформацію, подібне до сукупності форм.

• Зрівняльне глибинне усвідомлення – що усвідомлює спільні риси речей, подібне до сукупності відчуттів певного рівня щастя щодо всього.

• Індивідуалізуюче глибинне усвідомлення – що усвідомлює конкретні відмінності між речами, подібне до сукупності розрізнення.

• Глибинне усвідомлення здійснення – що знає, що потрібно робити, подібне до сукупності інших впливових змінних.

• Глибинне усвідомлення сфери реальності, або дгармадгату, – що знає, чим є речі як на умовному, так і на найглибшому рівні, подібне до сукупності типів свідомості. 

Зараз ми не заглиблюватимемося в цю тему. Важливо лише побачити, що тема п’яти типів глибинного усвідомлення дуже тісно пов’язана з темою п’яти сукупностей. П’ять сукупностей – це спосіб зрозуміти наше так зване "неочищене" переживання речей, тобто досвід, ще не очищений від плутанини. П’ять типів глибинного усвідомлення – спосіб пояснити кожну мить нашого досвіду після такого очищення.

Усі наші життєві проблеми й страждання можна зрозуміти через п’ять сукупностей, з яких складається наш досвід. Ці п’ять сукупностей – аналітична організаційна схема для розуміння того, що ми переживаємо. Істинна причина наших проблем міститься в п’яти сукупностях. Що точніше ми розуміємо, з чого складається наш досвід, то точніше можемо визначити цього винуватця. Без такого розуміння досвід перетворюється для нас на нерозрізнену розмиту масу.

Ми не можемо просто перестати щось переживати; однак хочемо усунути той проблемний компонент, який входить у спосіб нашого переживання світу. Стан, у якому цього винуватця вже немає, виникає в контексті п’яти сукупностей. Стан ума, який його усуває, також міститься в п’яти сукупностях. Це розуміння постійно буде частиною п’яти сукупностей. Однак зараз наш досвід визначають п’ять сукупностей у їх звичайній формі, тож ми натомість розвиваємо п’ять типів глибинного усвідомлення, що стануть точнішим способом розуміти наше життя й взаємодіяти з ним – вільно від усіх страждань.