Сукупності охоплюють лише нестатичні явища
Як уже згадувалося, п’ять сукупностей – це зручна схема, яка допомагає впорядкувати й зрозуміти наш досвід. Кожна сукупність – це набір подібних факторів, з яких складається кожна мить нашого досвіду, і до них належать лише нестатичні явища.
Щоб пояснити, що мається на увазі під сукупністю як зібранням чогось, розгляньмо приклад походу по продукти. Щоразу, коли йдемо до магазину, ми кладемо до кошика якісь товари з кожного з п’яти відділів: молочних продуктів, фруктів, овочів, м’яса тощо. На полицях кожного відділу міститься певна сукупність товарів, і щоразу, коли ми приходимо, товари змінюються, тож змінюються й ці сукупності. Однак ми ніколи не кладемо в кошик усі товари з одного відділу – лише деякі, і щоразу вибираємо різні, хоча в нас, звісно, є улюблені.
П’ять сукупностей подібні до цих п’яти відділів магазину, хоча самі вони ніде не існують. І не всі елементи, що належать до цих сукупностей, відбуваються одночасно чи постійно. Однак у кожну мить у нашому пізнанні присутній один або кілька елементів із кожної з п’яти сукупностей, і вони весь час змінюються.
Статичні категорії
Однак сукупності не охоплюють статичних явищ, які також іноді з’являються в різних формах пізнання, особливо в концептуальному пізнанні. Найпоширеніші статичні явища – це категорії.
Повернімося до прикладу з покупками. Усі товари, що стоять на полицях у молочному відділі, належать до категорії "молочні продукти". Ми можемо покласти до кошика окремі молочні продукти, але не можемо покласти туди саму категорію "молочні продукти", чи не так? Категорія статична: у продуктовому магазині завжди є молочний відділ із товарами, що підпадають під категорію "молочні продукти". Це не змінюється. А от набір молочних продуктів, які входять до цієї категорії, змінюється. Отже, нестатичний набір – не те саме, що статична категорія, і він не містить цієї категорії. Так само, наприклад, нестатична сукупність, або набір форм фізичних явищ, – не те саме, що статична категорія "форми фізичних явищ", і не включає цю категорію.
Нестатичні явища у контексті ментальних континуумів
Досі ми описували окремі явища нашого досвіду, які змінюються з миті в мить. Вони можуть бути пов’язані з нашим власним ментальним континуумом, із ментальним континуумом іншої людини, або не бути пов’язані з жодним ментальним континуумом. Технічний термін "ментальний континуум" описує безперервність ментальної активності окремої особи. Тому наше тіло пов’язане з нашим ментальним континуумом, а через нього – з тим, що ми умовно називаємо "я". Наприклад, якщо ви вдарите це тіло, біль відчую я.
Крім того, ваше тіло пов’язане з вашим ментальним континуумом, а не з моїм. Якщо я вдарю ваше тіло, біль відчуєте ви. Я нічого не відчую. Водночас я можу мати переживання щодо тіла іншої людини як об’єкта досвіду: можу його бачити, торкатися тощо. Воно є частиною мого досвіду, але не пов’язане з моїм ментальним континуумом. Це не те саме, що бачити власне тіло й торкатися його. Подібним чином, стіл не є частиною чийогось ментального континууму. Ми можемо вдарити по столу й відчути біль у руці, але стіл нічого не відчує. І все ж ми можемо мати переживання щодо стола: бачити й торкатися його.
Наше тіло, тіло іншої людини, і навіть стіл змінюються з миті в мить – наприклад, із чистих стають брудними. Це три різні типи речей, які ми можемо переживати, і всі вони змінюються із миті в мить. Інша частина нашого ментального континууму – наш гнів. А гнів іншої людини є частиною її ментального континууму. Ми не переживаємо чужий гнів безпосередньо, хоча можемо бачити його вплив на поведінку цієї людини. Проте він усе одно не є частиною нашого ментального континууму.
Дамо собі хвилину, щоб усе це засвоїти. Такий метод, можливо, допомагає переконатися, що ми розуміємо кожен пункт. Так ми створюємо основу, щоб рухатися далі. Інакше легко загубитися.
Підсумуймо: ми досліджуємо те, з чого складається наш досвід і що змінюється з миті в мить. Візьмімо, до прикладу, зорові образи – візуальну інформацію, що складається з кольорових форм. Зоровий образ нашого власного тіла пов’язаний із нашим ментальним континуумом. Зоровий образ вашого тіла пов’язаний із вашим ментальним континуумом. А зоровий образ дерева не пов’язаний із самим деревом; він не пов’язаний із жодним ментальним континуумом.
[Пауза]
Сукупність форм фізичних явищ
Тепер почнімо розглядати кожну з п’яти сукупностей окремо. Перша – сукупність форм фізичних явищ. До неї належать зорові образи, звуки, запахи, смаки, фізичні відчуття, а також форми фізичних явищ, які можна пізнати лише умом, наприклад, зорові образи, звуки тощо, що виникають у снах і спогадах.
Приділімо хвилину, щоб розпізнати кожен із цих типів форм фізичних явищ. Адже мета вивчення п’яти сукупностей – навчитися розпізнавати їх у власному щомиттєвому досвіді й усвідомити, що вони змінюються з миті в мить.
[Пауза]
Зорові образи
Почнімо з візуальної інформації – зорових образів. По суті, це ділянки кольорових форм. Наприклад, коли оглядаємо кімнату, що саме ми бачимо? Ми бачимо ділянки різних кольорових форм, чи не так? Не може бути ділянки кольору без певної форми, так само як не може бути форми без кольору. Отже, є жовті квадратні форми, білі круглі форми тощо, просто не такі чітко окреслені, як у дитячій розмальовці.
У контексті уже пояснених трьох типів нестатичних явищ ми бачимо кольорові форми, пов’язані з нашим власним ментальним континуумом, тобто форми нашого тіла. Бачимо кольорові форми, пов’язані з ментальними континуумами інших людей або тварин, – форми їхніх тіл; а також кольорові форми предметів у кімнаті. Усе це безперервно змінюється. Коли ми щось робимо, кольорові форми наших рук постійно змінюються. Так само змінюються кольорові форми тіла іншої людини, коли вона щось робить. Змінюються й кольорові форми предметів, які ми бачимо, наприклад, коли готуємо їжу або пишемо повідомлення на комп’ютері чи телефоні. По суті, йдеться про візуальну інформацію всього, що ми бачимо.
Уявімо, що ми фотографуємо супермаркет, повний людей, які роблять покупки. А за кілька секунд робимо ще один знімок. Якщо порівняти кольорові форми на двох фотографіях, вони будуть різними. Кольорові форми кожного тіла зміняться, так само як і кольорові форми товарів, які люди тримають у руках. Усе це змінюється щомиті.
Роззирніться довкола і протягом кількох хвилин спробуйте розпізнати у власному досвіді зорові образи – ці кольорові форми, що змінюються з миті в мить. Деякі з них пов’язані з нашим ментальним континуумом, деякі – з ментальними континуумами інших людей, а деякі не пов’язані з чиїмось ментальним континуумом. Як на фотографії, те, що ми бачимо в кожну мить, складається з поєднання цих трьох типів елементів. Можливо, говорити про зорові образи в такий спосіб незвично, але це не так важко зрозуміти, якщо скористатися аналогією з серією фотографій.
Спробуйте роззирнутися й помітити, що ці кольорові форми належать до трьох типів і весь час змінюються. Якщо ми повернемо голову, їхня зміна стане цілком очевидною. Пам’ятаймо: всесвіт не існує як нерухома фотографія – це не один-єдиний зроблений колись кадр. Він радше подібний до кінофільму: постійно змінюється.
[Пауза]
Чи бачимо ми лише кольорові форми, чи також звичайні умовні об’єкти?
Можна було б провести дуже глибокий аналіз зорових образів. Тут виникає цікаве запитання: коли ми бачимо кольорові форми червоної квітки, чи бачимо лише кольорові форми, чи бачимо саму квітку? Адже квітка має не тільки візуальну інформацію свого вигляду, а й ольфакторну інформацію свого аромату. Серед буддійських систем доктрин є такі, які стверджують, що ми бачимо і кольорові форми, і самі квіти, а є й такі, за якими ми бачимо лише кольорові форми, тоді як квітку можна пізнати лише концептуально – концептуально синтезувавши її з візуальної форми й аромату.
Досить легко прийняти, що ми бачимо кольорові форми. Це неважко зрозуміти. Але цей приклад водночас показує, що з ним пов’язані значно тонші питання. Чи бачимо ми насправді звичайні умовні об’єкти чи ні? Ми не заглиблюватимемося в цю дискусію. Але це приклад того, як навіть прості теми можуть вести до значно глибших питань.
Звуки
Наступний тип форм фізичних явищ – звуки. Ми можемо чути звуки, пов’язані з нашим власним ментальним континуумом, наприклад, власний голос. Або можемо чути звуки, пов’язані з ментальним континуумом іншої істоти, як-от голос іншої людини чи спів птахів. Також можемо чути звуки, не пов’язані ні з чиїм ментальним континуумом, наприклад, шум автівок за вікном.
Так само як поле зорового сприйняття складається з поєднання цих трьох типів явищ, поле слухового сприйняття теж. І ми можемо чути всі три типи одночасно. Спробуйте розпізнати, що ми можемо чути звук власного дихання, спів птахів надворі й шум машин, які проїжджають повз. Кожен із цих звуків увесь час змінюється, причому з різною швидкістю.
[Пауза]
Якщо ми не сліпі від народження, то в кожну мить, коли не спимо, ми переживаємо певну форму зорового явища. Навіть у цілковитій темряві ми бачимо темряву. Так само, якщо ми не глухі, у кожну мить, коли не спимо, ми щось чуємо. Навіть у так званій повній тиші можемо чути серцебиття або дихання. Щомиті ми бачимо й чуємо щось інше, причому бачимо й чуємо одночасно. А скільки уваги приділяємо тому, що чуємо чи бачимо, – це вже інше питання. Насправді увага належить до однієї з інших сукупностей.
У будь-якому разі зорові образи й звуки є частиною того, що ми переживаємо. Спробуйте спостерігати їх одночасно й розпізнати, що вони змінюються з миті в мить.
[Пауза]
Запахи
Ще один вимір форм – це запахи. Ми можемо відчувати безліч запахів. Можемо відчувати запах власного тіла, пов’язаного з нашим ментальним континуумом. Можемо відчувати запах тіла іншої людини, кота чи собаки, пов’язаного з їхніми ментальними континуумами. Водночас можемо відчувати запах забрудненого повітря або їжі, що готується на кухні. Запах, який ми сприймаємо, – це поєднання багатьох різних запахів, чи не так? Ми можемо відчувати запах чужого дихання або сигаретного диму. Собаки розрізняють запахи значно краще за людей, але всі ми все одно переживаємо це різноманіття запахів.
Великий індійський майстер Шантідева, говорячи про прив’язаність, чітко розрізняє запах парфумів і природний запах тіла. До чого саме ми відчуваємо потяг? Коли прив’язані до людини, нас приваблює запах парфумів чи справжній запах її тіла? Ми кажемо: "Твоє волосся так гарно пахне", але насправді відчуваємо запах шампуню, а не волосся. Як зазначав Шантідева, якби людина не милася кілька місяців, природний запах її тіла, мабуть, уже не здавався б таким привабливим.
Спробуйте поспостерігати за різними запахами, які відчуваєте. Спочатку зосередьтеся лише на запахах, а потім додайте зорові образи й звуки, адже насправді зорові образи, звуки й запахи входять до кожної миті нашого досвіду й щомиті змінюються.
[Пауза]
Смаки
Наступний тип форм фізичних явищ – смак. Ми можемо відчувати смак чогось, пов’язаного з нашим власним ментальним континуумом, наприклад, слини в роті. Чи відчуваєте ви смак слини в роті? Зазвичай ми майже не усвідомлюємо його, чи не так? Але він є. Це частина нашого досвіду, який постійно змінюється. Ми також можемо переживати смак, пов’язаний із ментальним континуумом іншої людини, наприклад, смак її губ під час поцілунку. А ще можемо відчувати смак того, що не пов’язане ні з чиїм ментальним континуумом, як-от кави чи гамбургера. М’ясо в гамбургері вже не пов’язане з ментальним континуумом корови, хоча колись і було. Усі ці смаки безперервно змінюються.
Можна навіть уявити ситуацію, коли ми переживаємо всі три типи смаку водночас: смак слини в роті, смак губ іншої людини під час поцілунку й смак жувальної гумки, яку жуємо. Щоправда, таке трапляється нечасто. Зараз, на цій сесії, ми, мабуть, відчуваємо лише смак слини в роті, тож зосередьмося на ньому. Сподіваюся, це не надто неприємно. Потім додайте до того, що переживаємо в кожну мить, зорові образи, звуки й запахи та спробуйте усвідомлювати все це одночасно, адже насправді ми переживаємо їх водночас.
[Пауза]
Фізичні відчуття
Тепер додаймо фізичні відчуття. Ми переживаємо фізичні відчуття, пов’язані з власним тілом, наприклад, відчуття язика в роті. Коли ми вперше зосереджуємося на ньому, воно може здатися дивним. У роті є щось, що весь час рухається, особливо коли ми говоримо. Усвідомлювати цю штуку в роті справді незвично; однак вона є, і якщо звернути увагу, ми можемо відчувати її постійно. Якщо водночас тримаємо іншу людину за руку, то переживаємо фізичне відчуття, пов’язане з її ментальним континуумом. І водночас відчуваємо температуру приміщення. Це фізичне відчуття, не пов’язане з жодним ментальним континуумом.
Усе це ми переживаємо одночасно із зоровими образами, звуками, запахами й смаками. Спробуйте перевірити це на власному досвіді. Зосередьтеся на фізичному відчутті язика в роті або на відчутті стільця під сідницями. Можемо також відчувати температуру повітря й рух повітря в кімнаті на шкірі, а також дотик одягу до тіла. Цікаво: чи відчуваєте ви свій одяг на тілі? До фізичних відчуттів належать також відчуття руху й фізичне відчуття голоду.
[Пауза]
Потім спробуйте одночасно відчувати всі п’ять типів сенсорної інформації, адже ми насправді переживаємо їх водночас: зорові образи, звуки, запахи, смаки й фізичні відчуття. Усі вони змінюються з різною швидкістю. Спробуйте облизати губи: ми можемо одночасно відчути їхній смак і фізичне відчуття, чути шум транспорту надворі, бачити всіх людей у кімнаті й відчувати запах повітря.
[Пауза]
Форми фізичних явищ, які можна пізнати лише умом
Як бачимо, у самій лише сукупності форм фізичних явищ відбувається чимало. Водночас ми можемо переживати форми фізичних явищ, які можна пізнати лише умом. Спробуйте уявити апельсин. Можна навіть уявити смак і запах апельсина або смак дуже файної кави. Ми можемо уявити й пережити це – адже це форма фізичного явища – водночас із тим, як бачимо кімнату, чуємо транспорт, відчуваємо запах повітря в приміщенні, язик у роті й смак слини. Усе це може відбуватися одночасно – і насправді так і є. У голові може звучати голос; це теж об’єкт ума, чи не так? Це найпоширеніший приклад форми, що пізнається винятково ментально. Переживаючи різні зовнішні чуттєві об’єкти, ми одночасно можемо чути в голові голос, який щось коментує, говорить, скаржиться чи робить щось інше.
Спробуйте помітити ці форми фізичних явищ, які пізнаються ментально. Якщо важко уявити смак або запах апельсина, принаймні можна розпізнати звук голосу в голові. Спочатку помітьте його, а потім додайте до інших п’яти типів форм фізичних явищ.
[Пауза]
Ми можемо виявити, що в кожну мить навіть у цій одній сукупності форм фізичних явищ відбувається величезна кількість процесів. Є шість різних типів форм фізичних явищ, і кожен із них змінюється щомиті з різною швидкістю. Так ми починаємо розуміти, що наш досвід не є чимось конкретним і статичним. Він складається з безлічі різних елементів, які постійно змінюються.
Одна з головних цілей розуміння п’яти сукупностей – деконструювати кожну мить нашого досвіду й відійти від уявлення про нього як про щось монолітне, суцільне й завжди однакове. Наприклад, якщо ми страждаємо від депресії, то знаємо, наскільки важким може бути це почуття. Але можемо деконструювати його й побачити, що воно складається з багатьох різних частин, які постійно змінюються.
Запитання
Чи пов’язаний мій спогад про матір із її ментальним континуумом, навіть якщо її вже немає серед живих?
Спогад про те, як виглядала наша померла мати, якщо говорити категоріями, є формою, яка була пов’язана з її ментальним континуумом. Тут треба бути обережними. Коли ми маємо фізичне відчуття від того, що тримаємо іншу людину за руку, звісно, ми переживаємо певне фізичне відчуття. Але те, що відчуває кожен із нас, пов’язане з нашим власним ментальним континуумом; водночас об’єкт, який ми відчуваємо, – фізичне відчуття тепла чужої руки – пов’язаний із ментальним континуумом цієї людини. Обидва аспекти відбуваються одночасно. Усе залежить від того, з якої перспективи ми це розглядаємо. Очевидно, будь-яке наше пізнання, незалежно від його джерела, пов’язане з нашим власним ментальним континуумом.
А якщо це просто спогад про дотик?
Те саме – незалежно від того, чи це спогад про дотик, чи уявний дотик. Ми можемо уявити дотик до чогось, чого ніколи не переживали: наприклад, бачимо вродливу людину й уявляємо відчуття дотику до неї.
Чи буде це пов’язане з моїм ментальним континуумом?
У певному сенсі так: це переживання буде пов’язане з нашим власним ментальним континуумом, а дотик до іншої людини – з її континуумом. Але не варто уявляти цей зв’язок як щось пов’язане в дуже конкретному сенсі.
Є також кілька типів форм фізичних явищ, які можна пізнати лише умом. Наприклад, ми можемо думати про атоми власного тіла, атоми тіла іншої людини або атоми стіни. Цього неможливо побачити очима. Так само можемо думати про астрономічну відстань між Сонцем і Землею. Хоча ми не можемо буквально її побачити, однак можемо про неї думати. Це форма фізичного явища. У цій групі є багато різних прикладів.
Під час вправ мені було досить важко одночасно зосереджувати увагу на трьох речах – наприклад, на зорових образах, звуках і запахах. Зосередитися на всьому одночасно було неможливо. Здається, що я мушу втрачати увагу до одних об’єктів, щоб звернути її на інші. Це нормально, чи я мав би ясно усвідомлювати їх усі водночас?
Для звичайних людей, як ми, цілком нормально не приділяти однакової уваги інформації, що надходить від усіх чуттів. Насправді увага належить до іншої сукупності – сукупності інших впливаючих змінних. Як мені пояснювали, проблема при аутизмі, наприклад, полягає в серйозній нездатності фільтрувати обсяг уваги, що приділяється всім чуттям, через що вся інформація надходить однаково інтенсивно. Її стає забагато для опрацювання, і тому людина з аутизмом ніби "вимикається". Це крайній випадок; натомість якби ми були буддою, то могли б без жодних проблем сприймати все одночасно з однаковим рівнем уваги.
Мабуть, джерелом невідання є наша сильна віра в те, що, розмовляючи з кимось, ми справді контактуємо з його ментальним континуумом, хоча насправді маємо безпосередній контакт із його звуками, відчуттями й запахами. Наскільки ми насправді контактуємо з тим, що відбувається в його ментальному континуумі, а не лише з тим, що можемо безпосередньо сприйняти?
Це дуже цікаве запитання. Воно стосується того самого питання, що й приклад із вазою квітів. Коли дивимося на вазу з квітами, чи бачимо лише кольорові форми й обриси, чи бачимо самі квіти? Так само, коли чуємо голос, чи чуємо лише звуки, чи чуємо людину, яка говорить?
Це повертає нас до питання, яке ми згадували у зв’язку з хибним способом сприйняття. Ми думаємо, що існує "я" або "ти", яке можна пізнати незалежно, саме по собі, як у фразі: "Я хочу узнати тебе ближче". Чи може "я" знати "тебе", не знаючи звуку твого голосу й не бачачи образу твого тіла? Чи існує "ти", незалежне від звуку голосу, вигляду тіла, фізичного відчуття дотику тощо, яке можна було б пізнати? Це дуже важливе питання для дослідження. Надзвичайно важливо зрозуміти зв’язок між "я" та сукупностями.
Чи належить ментальний континуум до однієї з п’яти сукупностей?
Так. Сам ментальний континуум належить до п’яти сукупностей – сукупності типів свідомості.