Огляд попереднього матеріалу
На першій сесії ми почали обговорювати п’ять типів глибинного усвідомлення. Вони належать до факторів природи будди, які є в кожного з нас і які дають змогу досягти стану будди – різних тіл будди. Ми говорили про те, як працювати з ними на базовому рівні, рівні шляху та рівні результату. Важливо розпізнати, що базовий рівень цих факторів є в усіх нас, а на рівні шляху ми працюємо над тим, щоб далі розвивати ці якості й усувати різні перешкоди, які обмежують наші можливості. Щодо результуючого рівня важливо розуміти, що зрештою, коли фактори природи будди досягнуть повноти розвитку, вони стануть різними аспектами тіл будди.
Загалом ці п’ять типів глибинного усвідомлення – це базові способи, у які ми переживаємо явища, тобто фундаментальний механізм функціонування нашої ментальної активності. Коли вони розвинені повністю, то стають рисами всезнаючого й сповненого любові ума будди – дгармакаї глибинного усвідомлення. П’ять типів глибинного усвідомлення такі:
- Глибинне усвідомлення подібне до дзеркала – це глибинне усвідомлення, завдяки якому ми сприймаємо інформацію. Образ дзеркала тут не зовсім точний, адже дзеркало відбиває інформацію, тоді як тут ідеться лише про її сприйняття через будь-який із шести типів свідомості: зоровий, слуховий, ольфакторний, смаковий, тактильний або ментальний. Точніше кажучи, ми сприймаємо інформацію із шести когнітивних сфер.
- Прирівняльне глибинне усвідомлення – це поєднання інформації в групи на основі певної спільної ознаки.
- Виокремлювальне глибинне усвідомлення дає нам змогу усвідомлювати певний елемент як окремий, а не лише як частину групи.
- Звершувальне глибинне усвідомлення дає нам змогу взаємодіяти з об’єктом – щось робити з ним або щодо нього.
- Глибинне усвідомлення реальності на базовому рівні – це усвідомлення того, яка інформація виникла, до якого типу групи вона належить, який саме це окремий елемент, що конкретно з ним робити і що він являє собою на умовному рівні. На глибшому рівні ми також можемо усвідомлювати реальність певного явища, наприклад, те, що ця інформація щомиті змінюється. Таке усвідомлення дає нам змогу взаємодіяти й давати раду змінам під час розмови. Воно забезпечує гнучкість.
Усі п’ять типів глибинного усвідомлення працюють разом як мережа. Це легко побачити під час розмови з кимось. Наприклад, перебуваючи поруч із кимось, ми сприймаємо інформацію про те, як ця людина виглядає і як звучить її голос. Розмовляючи з нею, завдяки прирівняльному глибинному усвідомленню та глибинному усвідомленню реальності ми співвідносимо зорову й звукову інформацію з подібною інформацією з попереднього досвіду й усвідомлюємо, що це жінка певного віку, певного походження, певної національності, певного соціального класу тощо. Ці аспекти становлять загальний контекст, у якому ми взаємодіємо з цією людиною.
Однак ми не будемо сприймати її просто як якусь мексиканку середнього віку із середнього класу, наприклад. Ми не будемо ставитися до неї якимось стандартним способом, однаковим для кожної мексиканки середнього віку із середнього класу. Це конкретна жінка, і завдяки виокремлювальному глибинному усвідомленню та глибинному усвідомленню реальності ми знаємо, наприклад, що це Ґабі. Тоді звершувальне глибинне усвідомлення дає нам змогу взаємодіяти з цією людиною на основі інформації, прирівняльного та виокремлювального типів усвідомлення. Ми можемо належно взаємодіяти лише тоді, коли користуємося інформацією, яку отримуємо завдяки поєднанню цих трьох типів глибинного усвідомлення.
Завдяки прирівняльному глибинному усвідомленню ми також прирівнюємо інші аспекти інформації, яку отримуємо через дзеркальне глибинне усвідомлення під час розмови з цією людиною, наприклад, тон її голосу та вираз обличчя. Ми співвідносимо ці аспекти з іншими випадками нашого спілкування з нею, щоб завдяки глибинному усвідомленню реальності зрозуміти, наприклад, що вона засмучена. Однак це не просто якийсь загальний смуток. Завдяки виокремлювальному глибинному усвідомленню ми зосереджуємося саме на цьому конкретному випадку смутку, а завдяки звершувальному глибинному усвідомленню взаємодіємо з нею відповідно до цього.
Усі п’ять типів глибинного усвідомлення працюють як мережа й функціонують разом. Глибинне усвідомлення реальності дає нам змогу знати, яку інформацію ми сприймаємо в міру того, як розгортається розмова, які прирівняльні фактори до неї застосовні, який виокремлювальний фактор може її конкретизувати і який спосіб взаємодії буде доречним. У міру продовження розмови ми отримуємо більше інформації, а глибинне усвідомлення реальності змін дає нам змогу бути гнучкими й змінювати спосіб взаємодії. Можливо, спершу ми неправильно проаналізували ситуацію або не зовсім розуміли, що відбувається. Отримуючи більше інформації, завдяки глибинному усвідомленню реальності ми можемо бути гнучкими й коригувати спосіб взаємодії за допомогою звершувального глибинного усвідомлення.
Як бачите, наша взаємодія з іншими цілковито покладається на ці п’ять типів глибинного усвідомлення, чи не так? До того ж усі п’ять виникають одночасно. Також з ними присутнє й усе інше, що входить до системи п’яти сукупностей – п’яти факторів-сукупностей, або скандг, які становлять кожну мить нашого досвіду, зокрема всі ментальні фактори, як-от увага. У певну мить ми можемо приділяти більше уваги одному типу глибинного усвідомлення, ніж іншому, однак усі п’ять типів усвідомлення присутні безперервно.
Значення розуміння пустотності
Це підводить нас до теми пустотності, яку також називають порожнечею. Розгляньмо приклад: ми бачимо когось під час взаємодії, коли ця людина рухається, наприклад, коли ми разом займаємося спортом. Чи бачимо ми щомиті одну й ту саму людину просто в іншій позі? Чи це щоразу зовсім інша людина?
Подумайте про умовне "я". Чи існує якась суцільно існуюча людина, цілковито тотожна кожному положенню тіла з плином часу? Чи вона щоразу цілковито та сама або цілковито інша? Ні те, ні інше не відповідає дійсності. Треба дослідити й здобути певне розуміння того, що ми маємо на увазі під умовним "я" або умовною людиною. Якби існувала суцільно існуюча людина, яка завжди була б точно тією самою, вона взагалі не могла б рухатися.
Ми використовуємо такий аналіз, щоб зрозуміти пустотність. Неможливо, щоб людина існувала як якась суцільна сутність або щоб тіло було суцільною сутністю. Якби це було так, вона не могла б рухатися взагалі. Або, якби тіло було суцільною сутністю, то тіло в різних положеннях було б двома цілковито різними тілами – як два малюнки Міккі Мауса у двох різних кадрах коміксу. Цікаво, чи не так?
Замисліться про це на мить. Якщо, коли ми вперше міркуємо над цим, у нас виникає плутанина щодо того, як насправді працює сприйняття, це дуже добре, бо така плутанина пробуджує цікавість і спонукає досліджувати далі.
У практичному сенсі, коли ми мислимо неправильно – наприклад, вважаємо, що щоразу бачимо точно ту саму людину, – то й реагуємо на неї так само, як напередодні. Але це недоречно. Людина може бути в іншому настрої, а ми все ще застрягли в уявленні, що вона перебуває у вчорашньому настрої. Це породжує проблеми, чи не так? Нам треба це розуміти, щоб уникати непорозумінь.
Однак, якщо ми уявляємо, що щоразу бачимо цілковито іншу людину, виникає інший тип труднощів. Наприклад, хтось повертається з роботи додому, а ми весь день були вдома. Ми можемо уявляти, ніби ця людина з’явилася з повного небуття, ніби до того, як увійти до помешкання, в неї не було важкого дня на роботі. Вона здається нам цілковито іншою, ніж та, яку ми очікували побачити. Ми можемо думати: "Чому ти такий втомлений? Чому не радий мене бачити?" – і так далі. Ми сприймаємо це як двох цілковито різних людей: того, хто щойно був на роботі, і того, хто переступив поріг і тепер удома. Очевидно, такі очікування спричиняють труднощі у стосунках, чи не так?
Людина не є ані цілковито тією самою, ані цілковито іншою й не пов’язаною з попередньою. Не можна також сказати, що вона водночас та сама й інша, ніби частина якоїсь суцільної людини залишилася тією самою, а інша частина тепер стала цілковито іншою. Це теж не так. І не існує якоїсь суцільної людини, яка в різні моменти є ні тією самою, ні іншою, перебуваючи в якійсь дивній трансцендентній категорії. Саме такий аналіз ми використовуємо, щоб зрозуміти: уявлення про людину як про суцільно існуючу є неможливим. Це нереалістичний спосіб існування.
Хоча це не зовсім тема нашої зустрічі, дуже корисно поєднати її з тим, що ми тут вивчаємо. Лише на основі правильного розуміння пустотності різні типи нашого глибинного усвідомлення можуть бути достовірними в усіх аспектах.
Запитання про універсальність п’яти типів глибинного усвідомлення
Усі ці процеси сприйняття доволі складні, але навіть дитина двох-трьох років виконує їх автоматично. Чи пов’язано це якось із перенародженням?
Так, опосередковано це пов’язано з перенародженням. Ми робимо висновок, що ці п’ять типів глибинного усвідомлення є первинними в тому сенсі, що всі ми мали їх як аспекти своєї ментальної активності від безпочаткових часів. Це не щось нове, чого нам довелося навчитися. Вони були в нас у незліченних життях без початку, незалежно від того, у якій формі життя ми перенароджувалися. Зрештою, тварини й навіть комахи також їх мають.
Учора я був у гостях, і там була кішка. Їй сказали слово іспанською, що означає їжу, – час їсти, – і кішка знала, куди йти й що робити. Я впевнений, що якби ті самі слова сказав інший член родини, кішка все одно зрозуміла б. Тож очевидно, що для нас, як для людей, у цьому сенсі немає нічого особливого. Наша особливість у тому, що ми можемо працювати з цими п’ятьма типами на рівні шляху.
Паралель між п’ятьма типами глибинного усвідомлення та п’ятьма сукупностями
Поглибмо наше вивчення цих п’яти типів. Між п’ятьма типами глибинного усвідомлення та п’ятьма факторами-сукупностями, п’ятьма скандгами, які становлять кожну мить нашого досвіду, існує паралель.
- Глибинне усвідомлення подібне до дзеркала, яке сприймає інформацію, відповідає сукупності форм фізичних явищ. Вона охоплює різні типи інформації, яку ми сприймаємо: кольорові форми, звуки, смаки, запахи тощо.
- Прирівняльне глибинне усвідомлення, яке поєднує явища, відповідає сукупності відчуття певного рівня щастя або нещастя. Найважливіший спосіб поєднувати явища з погляду досягнення стану будди – усвідомити, об’єднавши всіх в одну групу, що кожен однаково хоче бути щасливим і не хоче бути нещасним. Це основа любові: "Нехай усі будуть щасливими й завжди матимуть причини щастя", і співчуття: "Нехай усі будуть вільні від страждання та причин страждання".
- Виокремлювальне глибинне усвідомлення, за допомогою якого ми виокремлюємо одну річ у межах групи, відповідає сукупному фактору розрізнення. Саме завдяки йому ми відрізняємо певний об’єкт від тла або від інших об’єктів.
- Звершувальне глибинне усвідомлення, за допомогою якого ми взаємодіємо з чимось – щось робимо з ним або щодо нього, – відповідає сукупності інших впливаючих змінних. У цю сукупність входить усе інше, що змінюється й не належить до інших чотирьох сукупностей. Найважливішим із цих факторів є те, що ми перекладаємо як "імпульс". Це карма: імпульс, який спонукає нас до певної дії, до того, щоб щось зробити. У цьому полягає паралель між четвертою сукупністю та глибинним усвідомленням звершення.
- Глибинне усвідомлення реальності, яке на найпростішому рівні знає, до якого типу належить інформація, що виникає разом із дзеркальним усвідомленням, відповідає сукупності свідомості. Як і глибинне усвідомлення реальності, сукупність свідомості усвідомлює сутнісну природу чогось – який це тип явища: зоровий образ, звук, запах, смак, фізичне відчуття чи ментальний об’єкт.
Коли ми говоримо про ці п’ять факторів-сукупностей, то маємо на увазі фактори, що складають кожну мить нашого досвіду. Так само, коли говоримо про п’ять типів глибинного усвідомлення, вони теж є факторами, що складають кожну мить нашого досвіду.
П’ять факторів-сукупностей, або скандг, є частиною механізму сансари. Вони є прикладами третього типу страждання – всепроникного страждання. Усі ці фактори, які змінюються щомиті, складають наш сансаричний досвід. Вони походять з заплутаності, містять заплутаність і в більшості випадків – якщо ми не архати – продовжують її. Я говорю загалом, адже не всі школи тибетського буддизму з цим погоджуються. У будь-якому разі ці фактори-сукупності пов’язані з заплутаністю. Через цей зв’язок з заплутаністю або невіданням їх називають заплямованими сукупностями, що часто перекладають як "забруднені сукупності".
Коли ми стаємо буддою, у нас так само залишаються п’ять типів глибинного усвідомлення, але вже очищені від усіх обмежень. Подібно до цього, у нас залишаються й п’ять сукупностей, але тепер вони незаплямовані, а отже, теж не обмежені й не заплямовані заплутаністю. Зрештою, у стані будди ми й далі матимемо зосередження, любов і співчуття.
П’ять типів глибинного усвідомлення чисті за природою
Часто кажуть – і це особливо характерно для тантри, – що кожна мить всевідаючого усвідомлення будди складається з п’яти чистих типів глибинного усвідомлення, а не з п’яти заплямованих скандг. Однак, коли ми говоримо саме про п’ять типів глибинного усвідомлення, це пояснюють трохи інакше. Головний наголос робиться на тому, що самі глибинні усвідомлення є незаплямованими. Вони чисті за своєю природою.
Якщо замислитися, наприклад, коли ми сприймаємо всю інформацію про групу людей у кімнаті, то не приділяємо однакової уваги кожному, чи не так? Ми не помічаємо всіх конкретних деталей. Але це не є недоліком самого процесу сприйняття інформації. Інформація надходить – немов ми фотографуємо кімнату. Саме наші заплямовані ментальні фактори, як-от увага, обмежують наше розуміння й знання.
Зв’язок між п’ятьма типами глибинного усвідомлення та п’ятьма типами турбуючих емоцій
Дуже цікавим і корисним є пояснення того, як п’ять типів глибинного усвідомлення, змішуючись із заплутаністю, стають причиною п’яти типів турбуючих емоцій:
- Глибинне усвідомлення подібне до дзеркала, затьмарене заплутаністю, стає наївністю. Наприклад, ми не усвідомлюємо, що хтось засмучений. Ми наївні в тому сенсі, що просто цього не помічаємо. Однак затьмарення заплутаністю не впливає на базову природу дзеркального усвідомлення – сприймання інформації.
- Прирівняльне глибинне усвідомлення, затьмарене заплутаністю, спричиняє те, що ми не усвідомлюємо рівності всіх. Унаслідок цього, наприклад, стаємо скупими й не хочемо ділитися з іншими. Також ми можемо бути дуже гордими й зарозумілими, вважаючи себе кращими за інших. У цьому випадку затьмарено наше усвідомлення рівності всіх.
- Виокремлювальне глибинне усвідомлення, затьмарене заплутаністю, стає пристрасним бажанням і прив’язаністю. Ми вже не просто індивідуалізуємо певну річ або людину. Натомість робимо її чимось надзвичайно особливим, що неодмінно мусимо отримати, а якщо вже маємо – не хочемо відпускати й прагнемо ще більшого.
- Звершувальне глибинне усвідомлення, затьмарене заплутаністю, стає заздрістю або ревнощами. Наприклад, інша людина щось отримала, а ми – ні. Ми не усвідомлюємо, що вона отримала це завдяки тому, що щось зробила або здійснила; і якщо ми теж цього хочемо, нам також доведеться щось здійснити. Коли ж це розуміння затьмарене, ми просто відчуваємо заздрість.
- Глибинне усвідомлення реальності, затьмарене заплутаністю, стає гнівом. Цей тип глибинного усвідомлення знає, що щось є саме цим, а не чимось іншим. Але що відбувається, коли він змішується з заплутаністю? "Ти робиш не те, чого я хочу. Ти робиш щось інше". І ми гніваємося. "Ти погано поводишся. Ти нечемна, невихована дитина". Ми сердимося.
Хоча, коли ці п’ять типів глибинного усвідомлення затьмарені заплутаністю, ми переживаємо п’ять типів турбуючих емоцій, самі ці п’ять типів глибинного усвідомлення завжди залишаються чистими й незаплямованими. Саме тому п’ять типів глибинного усвідомлення є різними аспектами природи будди. Будда має повністю розвинені всі п’ять типів глибинного усвідомлення в повній формі. Щоб і нам досягти такого рівня, треба лише позбутися заплутаності, що їх затьмарює. Натомість п’ять заплямованих сукупностей загалом не є аспектами природи будди, оскільки багато факторів, з яких вони складаються, змішані з заплутаністю.
Водночас у межах п’яти сукупностей є певні ментальні фактори, наприклад, співчуття, які можна назвати аспектами природи будди. Співчуття – це бажання: "Нехай ти будеш вільний від страждання й причин страждання". У кожного з нас є певний базовий рівень співчуття, що проявляється чи то в піклуванні про молодших і їхньому захисті, чи то в турботі про себе. Є базовий фактор прагнення запобігати стражданню й полегшувати його. Коли він повністю розвинений, ми отримаємо співчуття будди, що однаково охоплює всіх істот.
Ми розглянули багато тем, і якби мали більше часу, було б краще після кожної з них зупинятися й розмірковувати; але тоді ми ніяк не встигли б пройти основну частину матеріалу цієї сесії. Зверніть увагу, що в буддійських вченнях є справді надзвичайні й чудові методи роботи з кожним із п’яти згаданих типів турбуючих емоцій. Якщо ми заспокоюємося й даємо заплутаності влягтися, залишається відповідне глибинне усвідомлення.
Наприклад, коли ми надмірно зосереджені лише на одній людині й відчуваємо до неї сильне бажання та прив’язаність, то якщо просто заспокоїмо заплутаність і перебільшення її хороших якостей, що залишиться? Виокремлювальне глибинне усвідомлення. Ми виокремлюємо одну людину серед інших. Тоді можемо усвідомити, що в ній "немає нічого особливого". Ця окрема людина – така сама, як будь-який інший пінгвін у великій зграї зі ста тисяч пінгвінів в Антарктиді.