Що таке природа будди?
Тема цього семінару – п’ять видів мудрості будди, або, як мені більше подобається їх називати, п’ять типів глибинного усвідомлення. На мою думку, термін п’ять видів мудрості менш точний і менш зрозумілий, адже ці якості є в усіх – навіть у черв’яка чи таргана. Трохи дивно казати, що тарган має п’ять видів мудрості, чи не так? Насправді наша тема цих п’яти типів глибинного усвідомлення входить до ширшої теми природи будди.
Що ж ми маємо на увазі під природою будди? Загалом ідеться про ті фактори, завдяки яким кожен із нас може стати буддою. Якщо точніше, вони дають нам змогу досягти різних просвітлених Тіл, або Корпусів, будди. Про тіла будди й численні різновиди факторів природи будди, які уможливлюють їх досягнення, можна говорити дуже багато, але це не є головною темою нашого семінару.
Почнімо із загального огляду природи будди. У кожного є здібності тіла, мовлення й ума. Ми маємо певне тіло, яке дає нам змогу щось робити. Корал, який насправді є різновидом морської тварини, має тіло з дуже обмеженими здібностями, але принаймні здатен харчуватися. Ми маємо певну здібність до мовлення; і навіть якщо істота німа й не може видавати звуків, під мовою мається на увазі здатність певним чином спілкуватися з іншими.
Усі ми також маємо ум: у кожного є певна здатність розуміти явища й відчувати емоції. Навіть комаха відчуває страх. Наприклад, якщо піднести палець до мурашки, вона побіжить у протилежний бік. Очевидно, мурашка певною мірою боїться можливої небезпеки й розуміє, що перед нею є щось загрозливе. Отже, хоча ці різні здібності можуть бути не дуже сильно розвинені, у всіх є тіло, мовлення й ум.
Оскільки ми маємо тіло, мовлення й ум певного рівня, ми можемо розвивати їх далі. Якщо розвинути їх до максимально можливого рівня, у нас будуть тіло, мовлення й ум будди. Зрештою, будда також має тіло, мовлення й ум.
Саме це в дуже загальному сенсі мається на увазі, коли ми говоримо про природу будди. Це такі речі, як наші здібності тіла, мовлення й ума, завдяки яким ми можемо розвинути різні якості будди. Природа будди не має нічого спільного з природою у звичайному значенні цього слова; однак з певної причини саме така термінологія закріпилася в наших західних мовах.
Приділіть кілька хвилин тому, щоб осмислити це й трохи краще зрозуміти, що мається на увазі під факторами природи будди.
[Час на роздуми]
Що таке ум?
Ум, як один із факторів природи будди, можна поділити на багато підкатегорій. Важливо зазначити, що ми не говоримо про якийсь фізичний об’єкт чи навіть про якусь нематеріальну річ у нашій голові. Коли ми говоримо про ум, то маємо на увазі ментальну активність. Якщо визначати її дуже загально, це індивідуальне суб’єктивне переживання певного досвіду. Отже, вона цілком індивідуальна. У кожного своя ментальна активність.
Наприклад, те, як я дивлюся фільм, – це не те саме, як його дивитеся ви. Це суб’єктивний досвід в тому сенсі, що те, що подобається мені, не обов’язково подобається вам. Ідеться просто про переживання досвіду. Наприклад, ми можемо бачити якийсь предмет на столі й не знати, що це. Незнання – теж спосіб переживання, чи не так? Тут ми говоримо про переживання чогось у найзагальнішому сенсі. Звісно, можна перейти до більш технічного визначення ума, але це також не є темою цього семінару.
Що таке глибинне усвідомлення?
Як саме ми переживаємо об’єкти? Який найфундаментальніший механізм або структура, за допомогою якої ми переживаємо будь-що? Цю структуру можна описати через п’ять типів глибинного усвідомлення. Усвідомлення – дуже широкий термін, що означає переживання чогось. Він не обов’язково означає, що ми знаємо, що це, або розуміємо це. Якщо розглянути способи пізнання явищ, ми, наприклад, можемо знати, що чогось не розуміємо, а можемо й не знати цього. Як бачите, це дуже широка категорія.
У будь-якому разі в нас є різні способи усвідомлювати або переживати щось. У тибетському перекладі санскритського терміна додано слово глибинне, щоб показати, що ці типи усвідомлення є фундаментальними. Дехто перекладає це слово як первинне. В обох випадках мається на увазі, що ці п’ять типів усвідомлення лежать в основі всіх різних способів пізнавати чи знати явища й існують безпочатково. Безпочаткова ментальна активність або безпочатковий ментальний континуум означає, що вони були завжди. Саме це значення й передає слово глибинне: усі ми маємо ці типи глибинного усвідомлення.
Базовий рівень, рівень шляху та рівень результату
Природу будди завжди розглядають на трьох рівнях. Базовий рівень – це те, що всі ми маємо зараз. Це робочий матеріал, завдяки якому ми можемо стати буддою. Нам не треба шукати цей матеріал десь назовні, адже він є всередині кожного – навіть комах і черв’яків. Розпізнавання цього базового рівня факторів природи будди може нас заохотити. Ми можемо побачити, що справді маємо необхідний робочий матеріал, а також отримати до нього доступ і використовувати його.
Другий рівень називають рівнем шляху. На цьому рівні ми працюємо з факторами природи будди як зі шляхом, що веде нас до звільнення й просвітлення. Цей рівень дуже широкий, оскільки охоплює всі етапи розвитку між нашим теперішнім станом і станом будди. Етапи шляхів ума, по суті, описують процес еволюції. Однак це не природна еволюція й не аналог дарвінівської теорії природного добору. Щоб просуватися через дедалі вищі етапи цієї еволюції, ми маємо самі докладати зусиль до цих шляхів ума.
Нарешті, третій рівень – результуючий, тобто результат цього процесу особистої еволюції. Його кінцева мета – досягнення рівня будди.
Отже, ми розглядаємо різні способи усвідомлення чогось – п’ять типів глибинного усвідомлення, – які мають базовий рівень, рівень шляху та рівень результату. Також потрібно розуміти, що, п’ять типів глибинного усвідомлення завжди залучені разом – усі п’ять функціонують як мережа. Не буває так, що функціонує лише один або два.
Тепер дуже стисло розгляньмо базовий рівень кожного з п’яти типів, а далі зупинимося на них докладніше. Спочатку спробуємо розпізнати їх у собі. Пам’ятайте: на цьому рівні ми шукаємо в нашому способі переживання явищ те, що є спільним для всіх. Ідеться не про щось надзвичайно складне, а про дуже базові аспекти.
Базовий рівень глибинного усвідомлення подібного до дзеркала
Перший із п’яти типів глибинного усвідомлення називають глибинним усвідомленням, подібним до дзеркала. "Дзеркало" тут – лише дуже загальна аналогія, і вона зовсім не точна. Точнішою аналогією була б "камера". Ідеться про сприйняття інформації. Аналогію дзеркала використовують не в сенсі відбиття зображення, а в сенсі сприймання інформації. Також ідеться не лише про зорову інформацію. Насправді ми говоримо про інформацію від усіх органів чуття, а також інформацію з ментальної сфери.
Ми сприймаємо інформацію у вигляді образів, звуків, запахів, смаків і фізичних відчуттів. У ментальній сфері ми сприймаємо інформацію про емоції, про те, що відчуваємо, про що думаємо тощо.
Цей перший тип глибинного усвідомлення є одним із факторів природи будди – тим, що є у всіх нас, зокрема й у черв’яка. Черв’як теж сприймає інформацію, чи не так? Щоб повзти, він мусить отримувати інформацію про те, що перед ним. Дзеркальне глибинне усвідомлення – це те, з чим ми можемо працювати, дедалі більше розвиваючи цю здатність. Це дуже базова характеристика роботи ума, чи не так? Щоб щось переживати, ми спершу маємо сприйняти інформацію. Наш ум робить саме це. Називати це мудрістю було б дещо дивно.
Базовий рівень прирівняльного глибинного усвідомлення
Другий тип глибинного усвідомлення називають прирівняльним глибинним усвідомленням – здатністю поєднувати інформацію. Ми сприймаємо інформацію і, щоб її зрозуміти, маємо співвіднести її з іншою подібною інформацією, наприклад, із нашим попереднім досвідом. Інакше кажучи, щоб знати, що це за явище, ми маємо віднести його до певної категорії або розпізнати певну закономірність.
Наприклад, ми бачимо предмет, сприймаємо інформацію про нього й поєднуємо її з інформацією про інші предмети, які мають подібний вигляд. Ми прирівнюємо його до інших подібних предметів, щоб, до прикладу, впізнати, що це стіл. Якби ми цього не робили, то взагалі не могли б знати, що є чим, чи не так? Ба більше, це відбувається автоматично. Черв’як теж це робить. Як інакше він міг би знати, що те, що він бачить, є їжею, якби не зіставив побачене з іншими подібними об’єктами, іншими прикладами їжі? Знову ж таки, це дуже базовий процес: ми просто прирівнюємо те, що можна прирівняти за певними ознаками.
На базовому рівні, коли ми спершу сприймаємо інформацію, нам не обов’язково знати, що вона означає – це ми дізнаємося завдяки іншому, п’ятому типу глибинного усвідомлення, про який поговоримо трохи згодом. Так само зі прирівняльним глибинним усвідомленням: нам не обов’язково знати, у чому саме полягає рівність чи що означає категорія, до якої щось належить, – це знов-таки функція п’ятого типу глибинного усвідомлення. Тут прирівняльне глибинне усвідомлення означає лише дуже базову активність поєднання явищ у категорії.
Я описав дуже базовий тип ментальної активності, що відбувається щоразу, коли ми щось переживаємо. Це не свідомий процес – він відбувається автоматично. Коли ми бачимо якийсь об’єкт, то не відкриваємо в умі меню з усіма можливими варіантами того, чим він може бути, щоб потім вибрати, до якої категорії його віднести. Дивовижно, що це все відбувається автоматично. Втім у фізіологію цього процесу ми не заглиблюватимемося, бо я не знаю, як саме він працює на фізіологічному рівні.
Щоб трохи точніше описати прирівняльне глибинне усвідомлення: ми не говоримо про усвідомлення рівності, ніби існує якась істотна пізнавана "рівність", яку ми пізнаємо. Йдеться не про це. Ми говоримо про активність, яка поєднує явища й тим самим прирівнює їх. Це два різні типи усвідомлення, чи не так? Можливо, більшість із нас не вивчали філософію або метафізику, філософії або метафізики, тому ми не дуже чутливі до таких розрізнень. Однак після пояснення їх не так уже й складно зрозуміти, і вони справді важливі, якщо ми хочемо мати точніше розуміння.
Наш ум неймовірно складний, а спосіб його роботи надзвичайно мудруватий. Наприклад, якщо ми хочемо полагодити старомодний механічний годинник із безліччю крихітних рухомих деталей, спершу треба дуже точно знати, як усе в ньому влаштовано, щоб знайти несправність і зрозуміти, як її усунути. Наша ментальна активність, наш ум, подібні до цього. Звісно, ум – не машина. Коли в буддизмі говорять про ум, мають на увазі дуже складну й витончену ментальну активність. Щоб "полагодити" її – а саме це ми прагнемо зробити в буддизмі, – її потрібно розуміти дуже детально і точно. Коли наша ментальна активність працює не дуже добре, вона спричиняє чимало проблем.
Базовий рівень виокремлювального глибинного усвідомлення
Третій тип – виокремлювальне глибинне усвідомлення, тобто глибинне усвідомлення, яке виокремлює певний елемент. Воно не "знає індивідуальність" чогось, а індивідуалізує прирівняну інформацію, яку ми сприйняли. Наша ментальна активність сприймає інформацію про всі ті кольорові форми, які ми бачимо перед собою, і прирівнює деякі з них. Вона об’єднує частину зорової інформації в категорію, яку п’ятий тип глибинного усвідомлення, наприклад, визначить як категорію жінок. Проте завдяки прирівняльному глибинному усвідомленню ми лише усвідомлюємо, що ці кольорові форми й пікселі належать до однієї категорії. Воно прирівнює та групує частину інформації.
Далі у межах цієї групи наша ментальна активність може виокремити певний елемент. Ця здатність дає змогу відрізнити одного представника категорії від інших. Якщо взяти категорію жінок, саме п’ятий тип глибинного усвідомлення знає, хто це – Ґабі, а не Аліса. Як я вже казав, п’ять типів глибинного усвідомлення функціонують як мережа й діють одночасно. У цій мережі саме цей конкретний тип глибинного усвідомлення виокремлює один елемент із групи.
Є чудовий документальний фільм про життя пінгвінів в Антарктиді. У ньому показано, як самці вирушають до океану по рибу, а через певний час повертаються. Це зграя приблизно зі ста тисяч пінгвінів, що для нас усі виглядають геть однаково, але для самих пінгвінів – ні. Кожен самець здатний виокремити та впізнати у цій зграї свою партнерку. Це досить дивовижно, чи не так? Така здатність – приклад виокремлюючого глибинного усвідомлення.
Насправді це вражає й у випадку людей. Ми досить легко відрізняємо різних людей. Однак, якби ми повернулися після певного часу відсутності, а наш партнер чи партнерка стояли в натовпі зі ста тисяч людей, нам довелося б скористатися виокремлюючим усвідомленням, щоб знайти їх.
Очевидно, виокремлювальне й прирівняльне глибинні усвідомлення працюють не лише із зоровою інформацією. Вони працюють також і зі звуком людських голосів. Собаки застосовують це усвідомлення щодо запахів. Також і зі смаком, чи не так? Наприклад, ми куштуємо фрукт і сприймаємо цю інформацію. Ми прирівнюємо її до інших подібних смаків із нашого досвіду, і завдяки п’ятому типу глибинного усвідомлення знаємо, що це папая. Потім можемо виокремити її і, знову ж завдяки п’ятому типу, знати, що саме ця папая не дуже стигла. Тут немає нічого надзвичайного – ми говоримо про дуже базові принципи роботи ума.
Базовий рівень звершувального глибинного усвідомлення
Четвертий тип глибинного усвідомлення називають глибинним усвідомленням звершення. Це усвідомлення, завдяки якому ми можемо щось здійснити або щось зробити з об’єктом. Наприклад, моя ментальна активність сприймає зорову інформацію про предмет на столі й прирівнює його до інших подібних предметів, які я сприймав раніше. На цій основі завдяки п’ятому типу глибинного усвідомлення я знаю, що це склянка води. Далі я усвідомлюю її за допомогою виокремлювального усвідомлення. На цій основі я виокремлюю цю склянку й, знову завдяки п’ятому типу, знаю, що це моя склянка води, а не перекладача. Далі звершувальне глибинне усвідомлення – це усвідомлення, завдяки якому ми вступаємо у взаємодію з цим об’єктом і щось із ним робимо. І знову ж п’ятий тип усвідомлення знає, що саме робити з об’єктом. У цьому прикладі завдяки п’ятому типу ми знаємо, що треба підняти склянку, піднести її до рота й трохи нахилити, щоб випити воду. Але перед цим має бути усвідомлення, яке спрямовується до об’єкта, щоб щось із ним зробити.
Точніше кажучи, звершувальне глибинне усвідомлення – це усвідомлення, завдяки якому наша енергія спрямовується до об’єкта, щоб ми фактично щось зробили із ним або щодо нього, навіть якщо це означає нічого не робити й залишити його як є. І знову цей тип глибинного усвідомлення дуже базовий. Він є в усіх, зокрема й у черв’яка. Без нього черв’як не міг би щось з’їсти, бо не мав би усвідомлення, яке спрямовує його до дії з об’єктом, що він бачить.
Базовий рівень глибинного усвідомлення сфери реальності
П’ятий тип глибинного усвідомлення технічно називають глибинним усвідомленням сфери реальності – дгармадгату санскритом. Для зручності називатимемо його глибинним усвідомленням реальності. Воно має кілька рівнів. Найбазовіший – усвідомлення умовної реальності явищ. Воно завжди працює разом з іншими чотирма типами глибинного усвідомлення.
Коли завдяки дзеркальному глибинному усвідомленню ми сприймаємо інформацію, то завдяки глибинному усвідомленню реальності знаємо, що це за інформація. Як у випадку сприйняття інформації черв’яком, для цього не обов’язково мати вербальне позначення. Але черв’як у певному сенсі просто знає загалом, що це візуальний об’єкт. Так само й ми сприймаємо інформацію і в загальному сенсі знаємо, що це візуальний об’єкт, або ж звук, запах чи смак.
Якщо уявити комп’ютер, який знає лише нулі й одиниці, все одно має бути певна функція, яка розрізняє, що ці нулі й одиниці означають зображення на екрані, звук чи щось інше. Наш мозок робить подібне. До нього надходять електричні імпульси, а ми знаємо, що це візуальна, звукова, ольфакторна або смакова інформація. Тут ми говоримо лише про те, що глибинне усвідомлення реальності, працюючи разом із дзеркальним глибинним усвідомленням, знає, якою є сприйнята інформація, наприклад, що це звук.
Зі прирівняльним глибинним усвідомленням ми поєднуємо цю інформацію, наприклад, з іншими звуками. Глибинне усвідомлення реальності, працюючи в мережі з ним, знає, що це звук голосу. Виокремлювальне глибинне усвідомлення разом із глибинним усвідомленням реальності дає нам змогу знати, що це, наприклад, голос нашої матері, а не просто якийсь голос. Завдяки глибинному усвідомленню звершення ми знаємо, що потрібно вступити у взаємодію з цим звуком. А завдяки глибинному усвідомленню реальності знаємо, як саме взаємодіяти, тобто що робити; у цій ситуації – говорити й щось відповісти на голос матері.
Дивовижно, що наш мозок справді на все це здатний. Але, як я вже казав, конкретний фізіологічний механізм роботи мозку виходить поза межі моїх знань. У буддизмі ми говоримо про ум, і ментальна активність, безумовно, виконує всі ці функції. Знову ж таки, це дуже базові речі. У цій здатності ума немає нічого особливого.
Приділіть трохи часу роздумам про те, що ми маємо на увазі під глибинним усвідомленням реальності.
[Час на роздуми]
Як я вже згадував, глибинне усвідомлення реальності має багато рівнів. На найпростішому рівні ми усвідомлюємо, що являє собою певне явище, а на глибшому – як воно існує. Найглибше розуміння – це глибинне усвідомлення пустотності, або порожнечі, певного явища. Очевидно, більшість із нас зараз цього не має, і черв’як, безперечно, теж. Однак ми можемо мати простіші рівні глибшого усвідомлення реальності явищ.
Наприклад, ми можемо мати глибинне усвідомлення реальності того, що все змінюється. Звичайно, можна уявляти, що наша гарна зовнішність та інші речі ніколи не зміняться, але тут ми не говоримо про такий рівень. Наприклад, ми можемо просто усвідомлювати реальність змін, коли розмовляємо з кимось. Якби ми не усвідомлювали, що людина змінила свою думку, або що її настрій змінився, або що у взаємодії щось змінилося, ми справді не могли б підтримувати розмову ні з ким, чи не так? Усвідомлення реальності змін дуже важливе для наших базових соціальних навичок і здатності добре взаємодіяти одне з одним. Плани змінюються, багато чого змінюється. Усе це належить до сфери реальності й до глибинного усвідомлення реальності.
Замисліться над цим на мить. Хтось щось каже, а через дві хвилини каже щось інше. Коли сприймаємо цю інформацію, ми знаємо, що людина змінила думку. Як ми це знаємо? Завдяки цьому типу глибинного усвідомлення реальності. Інакше почута інформація була б для нас розрізненою й не пов’язаною між собою.
[Час на роздуми]
Підсумок
Ось п’ять типів глибинного усвідомлення. Це робочий матеріал, який є в кожного з нас і завдяки якому ми можемо стати буддою та розвинути результуючий рівень цих п’яти типів глибинного усвідомлення, властивий будді. Вони є аспектами нашої природи будди. Однак треба також розпізнати, що зараз, на базовому рівні, наші п’ять типів глибинного усвідомлення обмежені. Нам потрібен шлях практики, щоб дедалі більше розвивати їх і послаблювати обмеження. Також необхідно зрозуміти рівень результату – як ці п’ять типів функціонують у своїй необмеженій формі, на рівні будди. Тоді ми справді зрозуміємо, що робимо у своїй буддійській практиці.
Упродовж цього семінару ми досліджуватимемо наші теперішні обмеження в контексті цих п’яти типів глибинного усвідомлення й вивчимо вправи, які допоможуть нам розвивати їх дедалі більше. По суті, ми хочемо зрозуміти, до чого прагнемо, – до найвищого рівня еволюції, якого можемо досягти.
Запитання
Цілком зрозуміло, що перші два типи глибинного усвідомлення працюють у всіх шести сферах чуттєвого сприйняття. Але чи виокремлювальне й звершувальне усвідомлення діють лише на чуттєвому рівні, без ментального?
Виокремлювальне глибинне усвідомлення, безумовно, може працювати на ментальному рівні. Наприклад, ми сприймаємо інформацію про свій емоційний стан і поєднуємо її з іншою інформацією. Разом із цим, завдяки глибинному усвідомленню реальності ми знаємо, що це депресія або сумний настрій. Далі, індивідуалізуючи, ми знаємо, що не кожен момент смутку чи депресії, який ми переживаємо, цілковито однаковий, і що це саме той конкретний стан, який маємо зараз. Завдяки звершувальному глибинному усвідомленню ми можемо вступити у взаємодію з цим окремим моментом смутку, а завдяки глибинному усвідомленню реальності – знати, що він виник із конкретних причин та умов, а не просто так. Завдяки глибинному усвідомленню реальності ми також знаємо, як ставитися саме до цього смутку чи депресії. Якби наше виокремлювальне усвідомлення було недостатньо розвинене, ми щоразу, коли сумуємо, застосовували б один і той самий засіб, одне й те саме рішення.
Інший приклад – голод. Відчуваючи голод, ми могли б завжди їсти одне й те саме. Однак завдяки виокремленню знаємо, що саме зараз хочемо певної їжі. Ми маємо "індивідуальне" ставлення до свого відчуття голоду.
Якщо ми існуємо від безпочаткових часів, то мали можливість пережити все. У певному сенсі нічого не було б цілковито новим, бо завжди є можливість прирівняти це до якогось попереднього досвіду. Чи так це?
На перший погляд може здатися, що так, але це не враховує того, що люди можуть робити щось інше й нове. У кожній розмові, яку чуємо, ми, можливо, вже чули всі ці слова раніше, але чи означає це, що колись у минулому ми вже чули саме ці речення, висловлені саме в такий спосіб? Це здається малоймовірним, навіть якщо врахувати безмежний час. Наприклад, якщо ми користуємося комп’ютером, чи означає це, що через безмежність часу ми неодмінно вже користувалися комп’ютером колись у минулому в якомусь іншому всесвіті? Я не знаю, чи це справді так.
Загалом можна сказати, що ми мали весь можливий досвід. У вченнях чітко сказано, що кожна істота була нашою матір’ю, а ми були матір’ю кожної іншої істоти, а також були королями, королевами й усіма можливими формами життя. У загальному сенсі можна так казати, але я не знаю, чи можна стверджувати це в настільки конкретному значенні. Наприклад, раніше ми ніколи не переживали стану будди. Це хороший приклад. Є також речі, які ми можемо пережити вперше, наприклад, уперше розвинути бодгічітту, а потім уже ніколи її не втрачати.
Чи правильно я зрозумів, що прирівняльне глибинне усвідомлення – це щось автоматичне, а не ментальний процес класифікації за категоріями?
Рівняльне глибинне усвідомлення – це процес класифікації та категоризації явищ, але саме глибинне усвідомлення реальності знає, яка це категорія і яка класифікація. Рівняльне глибинне усвідомлення поєднує явища в групи. Проте воно не працює виключно як основа концептуального пізнання: воно може бути основою і для неконцептуального пізнання. Наприклад, ми можемо однаково любити всіх. Отже, іноді рівняльне глибинне усвідомлення розподіляє явища за категоріями й класифікаціями, а іноді – ні. Щоб мати однакову любов або однакове співчуття до всіх, спершу треба об’єднати всіх в одну рівну групу. Це категорія живих істот, які хочуть бути щасливими й не хочуть бути нещасними. Наприклад, камінь не належить до цієї категорії. Однак камінь і людину можна об’єднати в іншу категорію, скажімо, "речі в темряві, об які можна забитися ногою".
Наскільки я зрозумів із пояснення п’яти типів глибинного усвідомлення, навіть сучасний комп’ютер може виконувати всі п’ять функцій. Наприклад, існує машина, здатна грати в шахи, так? Вона може сприймати інформацію, виокремлювати кожну окрему фігуру на дошці й вирішувати, що робити. Чи може така машина мати ці п’ять типів глибинного усвідомлення? Мене це лякає.
Щоб розв’язати цю дилему, треба пригадати визначення переживання чогось. У контексті п’яти сукупностей є сукупність відчуття певного рівня щастя або нещастя. Її визначають як ментальний фактор, за допомогою якого ми переживаємо результати своєї карми. Отже, переживати щось означає відчувати певний рівень щастя або нещастя разом із цими п’ятьма типами глибинного усвідомлення. Комп’ютер може виконувати функції п’яти типів глибинного усвідомлення, але він не відчуває щастя від перемоги в грі чи нещастя через програш. У цьому сенсі комп’ютер не має ментальної активності так, як її визначає буддизм, хоча має обчислювальну активність.
Візьмімо мій улюблений приклад – "Зоряний шлях", де є андроїд на ім’я Дейта. Це дуже вдало показано: Дейта робить усе, що ви описали, але не має почуттів. Він не може відчувати щастя чи нещастя. Він лише машина і, будучи машиною, прагне стати людиною. Це основна різниця між машиною та живою істотою. Живі істоти сприймають явища з певним відчуттям щастя або нещастя, а машини – ні.