Мене попросили розповісти про відродження давньоіндійських цінностей. Це одне з чотирьох зобов'язань, які взяв на себе Його Святість Далай-лама. Ця тема охоплює кілька питань:
- По-перше, що таке давньоіндійські цінності?
- По-друге, навіщо їх відроджувати?
- По-третє, що означає відроджувати ці цінності?
- По-четверте, які практичні та ефективні методи дозволять їх відродити?
Давайте дослідимо ці питання одне за одним.
Що таке давньоіндійські цінності?
Про давньоіндійські цінності можна говорити з двох точок зору:
- По-перше, з точки зору ахімси та каруни, тобто ненасилля та співчуття. Це дві цінності Стародавньої Індії, про важливість яких часто говорить Його Святість. На цих цінностях, що спочатку з'явилися в індійських релігійних традиціях, ґрунтується сучасна світська етика, загальнолюдські цінності та «Програма навчання соціальних, емоційних та етичних навичок (СЕЕ)», розроблена в Університеті Еморі. Зараз цю програму впроваджують у багатьох школах Індії, а також у деяких інших країнах світу.
- По-друге, можна підійти до цього з точки зору емоційної гігієни. Це ще одна давньоіндійська цінність, про яку говорить Його Святість, і насамперед вона представлена у вченні давньоіндійських філософських систем, що описують ум, емоції, способи пізнання та логіку.
Я хотів би зосередитися на другому аспекті давньоіндійських цінностей – на емоційній гігієні. Якщо говорити про індійську науку, філософію та релігію – цей поділ Його Святість проводить стосовно буддійського вчення, – емоційна гігієна здебільшого пов'язана з давньоіндійською наукою. Однак вона перетинається і з індійською філософією, яка порушує питання, пов'язані з особистістю, істиною та реальністю. Те, як ми сприймаємо себе та інших і що ми вважаємо реальністю та істиною, очевидно, впливає на наше емоційне благополуччя.
Давньоіндійські філософські системи включають чотири буддійські та вісім небуддійських систем, і деякі з них також мають кілька гілок. Однак кожна з філософських систем – повноцінна система з власним унікальним поглядом на всі аспекти емоційної гігієни. Кожна з систем пропонує свою карту ума та емоцій, своє пояснення взаємозв'язку ума та особистості, власну теорію пізнання та систему логічних доказів. Більше того, у всіх систем різні погляди на філософські питання, пов'язані з особистістю, істиною та реальністю.
Крім того, всі ці системи, крім системи чарваків, пропонують свої наукові та філософські погляди в контексті, спільному для всіх індійських релігій. Цей контекст включає такі теми, як карма, некерований кругообіг перероджень (сансара), страждання сансари, невідання щодо особистості та реальності як причина сансари, правильне розуміння особистості та реальності як метод досягнення звільнення від сансари. Оскільки наші емоційні стани перебувають під впливом невідання і, у свою чергу, впливають на нашу кармічну поведінку, вони приносять страждання сансарних перероджень. Всі методи позбавлення від цих емоційних станів, що вкорінені в невіданні, спрямовані на досягнення звільнення від сансарних перероджень. Таким чином, індійську науку та емоційну гігієну не можна просто вирвати з контексту основоположних поглядів індійської філософії та релігії.
З огляду на різноманітність поглядів з основних питань, спільних для давньоіндійської науки, філософії та релігії, як можна по суті описати давньоіндійські цінності, пов'язані з емоційною гігієною?
- Це цінність раціонального та аналітичного мислення, яке дозволяє відрізняти факт від вигадки.
- І цінність розуміння, як працює ум і емоції, оскільки таке розуміння допоможе нам подолати страждання, які ми створюємо для себе, а отже, і для інших.
Розглядаючи методи підтримки емоційної гігієни, спільні для давньоіндійських філософських систем, ми побачимо ще більше спільних цінностей.
- Перша цінність – освіта. Всі системи стверджують, що для подолання невідання і страждання потрібно тренувати ум, спочатку слухаючи настанови або читаючи їх, потім критично їх осмислюючи, щоб домогтися правильного розуміння і впевненості, що вони істинні та корисні. Таким чином, в основі освіти лежить вивчення та критичне мислення.
- Друга цінність – застосування того, що ми вивчили і зрозуміли, в чому ми досягли впевненості, щоб це стало частиною нашого життя. Для цього всі індійські системи навчають медитації як методу розвитку корисних звичок.
- Третя цінність включає етичну самодисципліну, зосередження та проникливість. Всі філософські системи вчать дисциплінувати своє тіло і мову за допомогою етичної поведінки, оскільки так ми розвиваємо дисципліну, необхідну для тренування ума. Щоб тренувати ум, всі вони використовують методи медитації шаматхи для розвитку зосередження і віпаш'яни для здобуття проникливості, що усуває невідання. Шаматха – це спокійний стан ума, вільний від блукання і млявості та зосереджений на об'єкті. При цьому шаматха передбачає правильне сприйняття об'єкта, наприклад як непостійного, або корисне ставлення до кого-небудь або чого-небудь, наприклад співчуття. Віпаш'яна – це винятково сприйнятливий стан ума, який передбачає, що ми зберігаємо шаматху і на додаток до неї можемо на глибинному рівні розрізняти всі нюанси, а також бачити все, що випливає з правильного розуміння або ставлення до об'єкта.
Таким чином, емоційна гігієна включає такі цінності:
- освіта,
- раціональне, аналітичне мислення,
- розуміння ума та емоцій,
- етична поведінка,
- медитація на розвиток зосередження та проникливості.
Навіщо відроджувати давньоіндійські цінності, пов'язані з емоційною гігієною?
Слово «цінності» означає щось, що ми вважаємо важливим для досягнення певної позитивної мети. Фізична гігієна ґрунтується на цінності чистоти, здорового харчування, фізичних вправ та безпечної поведінки. Все це важливо, оскільки запобігає хворобам і сприяє благополуччю як індивіда, так і суспільства. Подібним чином, емоційна гігієна ґрунтується на таких цінностях, як освіта, раціональне мислення, правильне розуміння, емоційна рівновага, творча (конструктивна) поведінка, зосередження та проникливість. Все це важливо тому, що допомагає запобігти ірраціональному мисленню, емоційній нестійкості та компульсивній поведінці, руйнівній для людини і суспільства.
Мета давньоіндійського вчення про емоційну гігієну завжди полягала в тому, щоб допомагати людям позбуватися страждань. Хоча вищою метою було подолання сансарних страждань, а саме некерованого кругообігу перероджень, ці настанови також допомагають впоратися з повсякденними проблемами та стражданнями. Стародавні вчення надають людям аналітичні схеми, що допомагають зрозуміти, як працює їхній ум і емоції, як їхні емоції впливають на їхню поведінку, як правильно зрозуміти, які стани ума та емоції приносять проблеми, як застосовувати теорію достовірного пізнання, логіку та аналіз, дисципліну й медитацію, щоб позбутися того, що приносить проблеми.
Ми відроджуємо це вчення для того, щоб доповнити сучасні наукові знання про роботу мозку та психологічні теорії про роботу ума і щоб запропонувати людям додаткові методи. Йдеться не лише про психотерапевтичну допомогу людям із суттєвими розладами психіки, але також про допомогу звичайним людям, які хочуть краще справлятися з повсякденними завданнями. Напевно, основне зобов'язання, яке взяв на себе Його Святість – допомагати всім істотам долати страждання.
У наш час особливо важливо відроджувати давньоіндійські цінності, пов'язані з емоційною гігієною. Ми часто чуємо, як наш час називають «епохою постправди». Дезінформація та так звані «фейкові новини» всюди. Багато хто вважає, що істина – це те, що здається їм правильним на емоційному рівні, а не факти, достовірність яких можна перевірити. Це призводить до ірраціональної поведінки та соціальної дисгармонії, конфліктів, системної кризи. Коротко кажучи, це призводить до безлічі проблем і страждань. Відродження давньоіндійських цінностей емоційної гігієни може допомогти, оскільки пропонує методи, що дозволяють усунути неправильне розуміння реальності, а також тривожні емоції та компульсивні руйнівні дії, що випливають з нього і викликають страждання людей.
Наведу приклад: Його Святість часто говорить про схожість між поглядом буддійської школи чіттаматра («тільки ум») і квантовою механікою. І те, і інше доходить висновку, що об'єктивної реальності не існує: ум спостерігача впливає на стан об'єкта спостереження. Таким чином, з різних точок зору істинними можна вважати різні стани, наприклад стан фотона як частинки або як хвилі енергії, залежно від спостерігача та концептуального підходу до вимірювання. Як фотон може бути і частинкою, і хвилею, і це відносно істинно, точно так само сприйняття різних типів істот відносно істинно і функціонує з точки зору причинно-наслідкового зв'язку. Вода вгамовує спрагу людей, нектар приносить богам сильне задоволення, а гній заподіює претам (голодним духам) жахливий біль.
Однак ця відносність точок зору і досвіду характерна лише для умовної істини, але не для найглибшої. І навіть з точки зору умовної (відносної) істини є різниця між достовірною і недостовірною умовною істиною. Не можна сказати, що істинно все, що думає та чи інша людина, просто тому, що вона в це вірить. Вогонь не можна загасити олією просто тому, що хтось у це вірить. Одна з переваг відродження критичного мислення, заснованого на логіці та здоровому глузді, як однієї з давньоіндійських цінностей, полягає в тому, що воно допомагає людям знаходити правильний курс серед труднощів і хаосу епохи постправди.
Що мається на увазі під відродженням давньоіндійських цінностей емоційної гігієни?
Ці різноманітні буддійські та небуддійські філософські системи не розвивалися окремо одна від одної. Протягом багатьох століть вони вступали одна з одною в дебати у великих індійських університетах, таких як Наланда. Ще одне зобов'язання Далай-лами – сприяти міжрелігійній гармонії, заснованій на розумінні та повазі всіх традицій. З точки зору цього зобов'язання та відповідно до традиції Наланди, яку дуже поважає Його Святість, відродження давньоіндійських цінностей означало б відродження вчення про емоційну гігієну, яке є у всіх індійських філософських системах – як буддійських, так і небуддійських.
Відродження давньоіндійських цінностей емоційної гігієни не обмежується лише перекладом текстів із санскриту на сучасні мови, хоча це важлива частина більш загального завдання. Корінні тексти та індійські коментарі на них, і навіть тибетські коментарі на індійські буддійські тексти, зрозуміти дуже непросто. Це дуже просунуті тексти, розуміння яких вимагає дуже високого рівня освіти та знання контексту. Щоб відродити те знання, яке міститься в цих текстах, необхідно поступово отримувати пояснення цього матеріалу, почавши з базового рівня. Тільки завдяки такому поступовому просуванню ці тексти стануть зрозумілими людям, які не знайомі з давньоіндійською думкою.
Однак це не означає, що потрібно організувати послідовне вивчення цих систем так, ніби ми переходимо від менш точних систем до більш точних і достовірних. Це передбачало б, що одна система перевершує всі інші і вивчення систем, які вважаються «нижчими», – це просто кроки на шляху до вивчення вищої і кращої системи. Хоча багато вчених дійсно пропонують вивчати буддійські філософські системи таким чином, якщо цей підхід застосувати до вивчення буддійських і небуддійських філософських систем, він повністю суперечитиме цінностям міжрелігійної гармонії, про важливість яких говорить Його Святість. Пояснення буддійських і небуддійських вчень у певному порядку означає вивчення цих філософських систем окремо зі збільшенням рівня складності.
Його Святість часто говорить, що буддійську науку та буддійську філософію можна вивчати як академічні предмети окремо від релігії. Це стосується й індійської науки, і філософії загалом. Але відродження цієї давньої мудрості не повинно обмежуватися її збереженням у тому сенсі, що її можна буде вивчати як музейний експонат в академічних інститутах. У багатьох університетах по всьому світу вже є кафедри країн Південної Азії, де викладають давньоіндійську філософію. Важливим кроком було розширення подібних програм в Індії, де був заснований новий Університет Наланда, що спеціалізується на цих предметах. Однак цього недостатньо.
Його Святість часто говорить про важливість і цінність викладання емоційної гігієни дітям, щоб про ці цінності говорили в рамках освітніх програм усіх рівнів, від дитячого садка до університету. Його Святість твердо вірить, що, якщо ми хочемо досягти позитивних соціальних змін, найкраще почати з освіти дітей. Таким чином, Його Святість стверджує, що давньоіндійські цінності, і не тільки ахімса та каруна (ненасилля і співчуття), але й емоційна гігієна, повинні доповнювати нинішній матеріалістичний ухил в освіті дітей.
Довгострокова стратегія включення давньоіндійських цінностей у світську систему освіти – найнадійніший метод, який дозволить досягти позитивних змін у суспільстві. Оскільки вчення про важливість цих цінностей сягають індійських джерел, у яких присутні спільні для всієї індійської думки передумови, Його Святість рекомендував почати відродження цих цінностей із самої Індії. На основі результатів цієї програми можна розглянути стратегії, які дозволять включити ці цінності в освітні програми всіх країн світу, які не поділяють ті ж самі філософські передумови.
Щоб ці вчення і цінності по-справжньому відродилися, їх потрібно повертати до життя, супроводжуючи практичними посібниками про те, як застосовувати їх для вирішення проблем, з якими люди стикаються в сучасному житті. Таким чином, навіть в Індії ці вчення потрібно буде адаптувати до світського формату, позбавленого початкових релігійних аспектів, пов'язаних з кармою, переродженням і звільненням. Це особливо важливо тому, що різні буддійські та небуддійські філософські системи все одно дотримуються різних, часто суперечливих позицій з цих питань. Знайти щось спільне складно ще й тому, що навіть філософські погляди на особистість, істину і реальність, представлені в різних буддійських і небуддійських системах, також часто суперечать одне одному. Ці різні релігійні та філософські позиції, у свою чергу, впливають на те, як різні системи подають різні аспекти емоційної гігієни.
Наприклад, усі індійські філософські системи згодні одна з одною в тому, що причина страждань – невідання щодо реальності. Всі вони також стверджують, що це невідання стоїть за всіма емоціями, як руйнівними, так і творчими, а також за всіма почуттями щастя та нещастя. Всі вони згодні в тому, що ми можемо позбутися невідання і таким чином звільнитися від страждання:
- завдяки розумінню того, як ум пізнає речі,
- завдяки вмінню відрізняти достовірні способи пізнання від недостовірних,
- завдяки логіці та здоровому глузду.
Але на цьому подібності закінчуються. Небуддійські системи стверджують, що особистість – незмінна сутність, яка після звільнення від переродження і страждань продовжує існувати незалежно від тіла й ума. Виходячи з цього, вони вчать, що позбавлення від невідання означає позбавлення від усіх емоцій і почуттів, тобто, з їхньої точки зору, щоб досягти звільнення, потрібно позбутися всіх емоцій, творчих і руйнівних, і від усіх почуттів щастя та нещастя. Тоді особистість продовжуватитиме існувати без тіла, ума та емоцій, або почуттів.
Буддійські системи, навпаки, вчать, що особистість існує в залежності від тіла і ума, навіть після звільнення. Коли невідання усунуте, у нас залишаються творчі емоції та почуття щастя, не зіпсовані невіданням. Звільнена особистість продовжує існувати на основі цих незіпсованих емоцій і почуттів, які переживаються в тілі і розумі, так само не зіпсованих невіданням. Таким чином, хоча буддійські та небуддійські системи згодні в тому, що емоційна гігієна ґрунтується на позбавленні від невідання щодо реальності, вони описують цей результат по-різному. Небуддійський ідеальний стан емоційної гігієни – це повна відсутність емоцій і почуттів щастя, у той час як буддійський ідеальний стан передбачає незіпсовані творчі емоції, такі як любов і співчуття, а також незіпсоване щастя. Отже, філософські та релігійні позиції різних давньоіндійських філософських систем передбачають різні погляди на ідеальну емоційну гігієну.
Відродження давньоіндійського вчення про емоційну гігієну як академічного предмета, що викладається в університетах, може без проблем включати пояснення релігійного і філософського контексту лише наукових аспектів різних філософських систем, пов'язаних з картою ума та емоцій, теорією пізнання, способами пізнання і методами логічної аргументації. Щоб вивчати ці питання, студенти повинні бути інтелектуально зрілими. Викладання різноманітних релігійних і філософських позицій у школах не має сенсу, оскільки для дітей цей матеріал занадто складний.
Які давньоіндійські цінності, пов'язані з емоційною гігієною, є достатньо загальними, щоб їх можна було зробити частиною освітньої системи всіх рівнів? Це:
- цінність і важливість розуміння того, як працює наш ум;
- цінність і важливість аналізу наших емоцій та їхнього впливу на наше ставлення до речей і мислення;
- цінність і важливість розуміння, як наші емоції та ставлення до речей, у свою чергу, впливають на нашу поведінку і благополуччя;
- цінність і важливість критичного та раціонального мислення, заснованого на логіці.
Також до програми можна включити:
- цінність етичної дисципліни та медитації, що допомагає розвинути зосередження і проникливість.
Філософські та релігійні відмінності, в контексті яких існують ці цінності, не надто важливі для дітей шкільного віку.
Які практичні та ефективні методи сприятимуть відродженню давньоіндійських цінностей?
Його Святість уже зробив перший крок, необхідний для відродження буддійських настанов з емоційної гігієни. Він попросив тибетських вчених знайти матеріали з буддійської науки та філософії в Тенг'юрі – зібранні коментарів індійських майстрів на слова Будди в тибетському перекладі. Ця монументальна праця вже завершена і опублікована тибетською, а також на даний момент частково перекладена англійською під назвою Science and Philosophy in the Indian Buddhist Classics («Наука і філософія в індійських буддійських класичних текстах»). Планується переклад і на інші сучасні мови. Другий том цієї роботи під назвою Mind («Ум») вже доступний англійською, і він присвячений емоційній гігієні. Це великий крок до виконання зобов'язання Його Святості щодо відродження давньоіндійських цінностей. Відродження настанов з емоційної гігієни, які можна знайти в небуддійських індійських філософських системах, вимагатиме подібної роботи з пошуку цих настанов у класичних текстах та їхнього перекладу.
Хоча тепер у нас є матеріали з емоційної гігієни, взяті з Тенг'юру і перекладені, це не скасовує багатьох інших завдань, пов'язаних із тим, щоб зробити їх доступними для сучасної аудиторії. По-перше, розуміти індійські тексти, навіть із коментарями індійських авторів, дуже важко. Потрібні додаткові пояснення. Відродити вчення, що містяться в них, дуже складно ще й тому, що різні тибетські майстри (а всі вони спадкоємці традиції Наланди) дуже по-різному інтерпретували ці індійські тексти; найчастіше їхні пояснення суперечать одне одному. Це особливо очевидно, якщо розглянути їхній аналіз теорії пізнання і способів пізнання.
Наприклад, послідовники коментарів Сак'я Пандіти (Sa-pan) у школах сак'я, каг'ю і ньїнгма стверджують, що зорове пізнання, яке завжди неконцептуальне, сприймає лише один момент кольорових форм, наприклад один момент кольорових форм апельсина. Зорове пізнання не визначає ці кольорові форми як той чи інший загальноприйнятий об'єкт (апельсин). Апельсин як загальноприйнятий об'єкт, що включає зоровий образ, запах, смак і фізичне відчуття та триває в часі, виникає тільки в концептуальному пізнанні. Тільки концептуальне пізнання визначає цей об'єкт як апельсин. Послідовники Чапи (Phyva-pa) у школі гелуг, навпаки, стверджують, що візуальне пізнання сприймає не лише один момент кольорових форм, наприклад апельсина, але й сам апельсин, і визначає його як загальноприйнятий об'єкт. У свою чергу, ці два суперечливих погляди впливають на інтерпретацію багатьох інших аспектів емоційної гігієни, наприклад на те, як визначається достовірне пізнання і що вважається реальним.
Подібні тибетські пояснення повинні доповнювати індійські буддійські джерела, оскільки вони дають ясніше розуміння цих вчень. Але знову ж таки, важливе питання – чи варто робити ці додаткові варіативні пояснення лише частиною університетського, академічного вивчення емоційної гігієни, чи їх можна додати хоча б до програми старших класів загальної освіти.
Оскільки одна з основних цілей відродження давньоіндійських цінностей емоційної гігієни полягає в тому, щоб стимулювати раціональне мислення, можна запропонувати додати цю інформацію в програму університетського рівня та старших класів школи для того, щоб дати учням давньоіндійські методи – логіку та дебати – і дозволити їм самим дебатувати про переваги та недоліки різних теорій. Те ж саме можна зробити при обговоренні тих питань, з яких різні буддійські та небуддійські філософські системи розходяться в думках, наприклад питання про те, що таке ідеальна емоційна гігієна.
З чого почати?
У своєму «Зверненні до сімнадцяти славних майстрів Наланди» Його Святість говорить про особливий підхід до вивчення буддійських настанов майстрів Наланди. Цей підхід краще підходить сучасному менталітету. Потрібно починати з розуміння двох істин, потім переходити від двох істин до чотирьох істин, і нарешті – від чотирьох істин до трьох прихистків. Цю послідовність можна використовувати і на початку викладання емоційної гігієни у світській манері, хоча останній пункт потрібно пояснювати не з точки зору буддійських Трьох Коштовностей прихистку. Його можна пояснювати як надійний напрямок, в якому ми рухаємося у своєму житті, щоб захиститися від страждань.
Давайте розглянемо рекомендацію Його Святості. Якщо говорити в найширшому сенсі, який був би доступний для всіх людей, дві істини – це хибні видимості (які здаються нам істинними) і справжня реальність. Ми віримо, що те, як речі постають перед нами, відповідає дійсності просто тому, що на емоційному рівні вони дійсно здаються нам істинними і ми не оцінюємо їх критично і вважаємо такими, що відповідають дійсності. Але дослідивши ці хибні видимості, ми виявимо, що вони подібні до ілюзії: вони не відповідають дійсності. Справжня реальність ґрунтується на факті й може бути достовірно встановлена. Ілюзії при ближчому розгляді виявляються помилкоковими. З цим згодні всі індійські філософські системи, буддійські та небуддійські. Навіть маленькі діти можуть навчитися розрізняти ці речі на прикладі монстра, який, як їм може здаватися, сидить під ліжком, але якого там насправді не виявиться, якщо вони перевірять.
Коли діти зрозуміють різницю між двома істинами, їм можна в найзагальніших рисах розповісти про чотири істини. Якщо вони вірять у реальність своїх фантазий, вони боятимуться і не зможуть заснути. Це страждання. Причина їхнього страждання – у незнанні, що те, що здається їм реальним, насправді нереально. Але страх і нещастя минуть, коли вони подивляться і побачать, що монстра під ліжком немає.
Завдяки розумінню чотирьох істин про страждання, про неусвідомлення реальності як причини страждань і про позбавлення від страждань за допомогою розуміння реальності, дітей можна підвести до думки: «Як було б чудово ніколи більше не боятися і не відчувати нещастя. Як було б чудово все розуміти. Я можу досягти цього стану завдяки освіті та тренуванню. Я хочу рухатися в цьому напрямку. Це надійний напрямок, який допоможе мені захистити себе від страху і страждань».
Переходячи таким чином від двох істин до чотирьох істин і надійного напрямку, не тільки діти, а й люди будь-якого віку можуть усвідомити, що основне джерело страхів і нещастя – їхній власний ум і тривожні емоції. Так вони зрозуміють важливість емоційної гігієни, яка може допомогти впоратися з цими проблемами. Усвідомлення переваг і важливості емоційної гігієни та бажання докладати зусилля в цьому напрямку – необхідна основа подальшого тренування.
Коли це базове розуміння різниці між оманливими видимостями і реальністю стане достатньо хорошим, наступні кроки – знайомство з інструментами емоційної гігієни. Оскільки кожна буддійська і небуддійська філософська система пропонує різноманітні пояснення цих інструментів, спочатку людям потрібно дати загальний вступ, розповівши про всі ці інструменти в загальних рисах, щоб із цим могли погодитися всі системи. Більш просунутим студентам можна детальніше пояснювати всі інструменти кожної з систем, розглядаючи ці системи по черзі. Було б нечесно по відношенню до цих стародавніх систем змішувати їх у кашу.
Щоб розібратися зі своїм умом і емоціями та працювати з ними, спочатку потрібно зрозуміти, що таке ум і що таке емоції. Деякі небуддійські системи, такі як санкх'я і вайшешика, визначають ум і емоції як матеріальні об'єкти. Цей погляд нагадує західний науковий підхід, який зводить ум і емоції лише до фізичних процесів у мозку. Небуддійська школа ньяя приймає матеріалістичну позицію вайшешики, але також говорить про достовірні способи пізнання, які теж вважаються окремим матеріальним об'єктом. Буддійські системи, навпаки, не згодні з тим, що ум можна звести лише до фізичного об'єкта або процесу; натомість вони визначають ум як ясність та усвідомлення. Як пояснює Його Святість, ясність – це активність, що створює когнітивний аспект об'єкта. Когнітивний аспект подібний до відображення в дзеркалі. Усвідомлення – це одночасне з цим когнітивне залучення в об'єкт певним чином. Таким чином, ясність та усвідомлення описують одну й ту саму ментальну подію.
Усі буддійські та небуддійські системи говорять про роль особистості: це важлива частина пояснення того, як ум пізнає явища і як цей процес супроводжується емоціями. Якщо не вдаватися в суперечності між поясненнями цих систем з їхніми різними позиціями щодо природи особистості та її взаємозв'язку з умом і емоціями, всі ці системи згодні одна з одною в тому, що пізнання, супроводжуване емоціями, – це суб'єктивне сприйняття, або переживання, об'єктів. Це важливо з точки зору емоційної гігієни, і учні можуть за допомогою простих вправ зрозуміти, що мається на увазі в цьому визначенні.
За цим слідує складання карти ума та емоцій, і це теж можна зробити на загальній основі. Найзагальніша карта повинна включати різні типи свідомості – сенсорні свідомості та ментальну свідомість, – а також основні ментальні фактори, такі як інтерес, увага, зосередження, почуття певного рівня щастя чи нещастя тощо. Також важливо вивчати різні емоції, від любові до гніву, і те, як вони впливають на наше мислення, мову і поведінку. Хоча складання списку основних ментальних факторів і емоцій, спільних для всіх давньоіндійських систем, вимагає подальших досліджень, усі системи згодні в тому, що первинні джерела наших проблем – пристрасне бажання, гнів і невідання.
Потім важливо пояснити, як працює неконцептуальне і концептуальне пізнання, і ця тема включає пояснення різних типів об'єктів, що пізнаються цими типами свідомості. Далі це пояснення можна доповнити описом достовірних і недостовірних способів пізнання об'єктів, зокрема прямого (оголеного) пізнання і пізнання, заснованого на висновках. Обговорення пізнання, заснованого на висновках, природним чином підводить до теми дебатів та достовірних і недостовірних способів аргументації. Нарешті, цей предмет можна доповнити й основними методами медитації, призначеними для розвитку зосередження і проникливості.
Завершивши цей вступний огляд інструментів емоційної гігієни, спільних для всіх давньоіндійських систем, учні зможуть вивчати кожну з систем поглиблено, або одну за одною, або спеціалізуючись на одній з них, залежно від схильностей, здібностей та інтересів. На всіх рівнях навчання і на кожному кроці програми можна пропонувати вправи, які допоможуть зрозуміти, як застосувати цей матеріал до ситуацій із повсякденного життя. На нашому сайті studybuddhism.com команда «Бібліотеки Берзіна» вже розробила безліч подібних вправ.
Такі програми, про які я розповів сьогодні, можуть допомогти виконати зобов'язання Його Святості щодо відродження давньоіндійських цінностей, пов'язаних з емоційною гігієною. Як часто говорить Його Святість: «Будучи людьми, ми наділені інтелектом і здатністю розмірковувати. Ми можемо використовувати інтелект для того, щоб змінити своє мислення і тим самим стати щасливішими та менше страждати». Дякую.