Шостий пункт складається з 18 практик, які тісно пов'яжуть нас із цим тренуванням ставлення. Сьомий пункт містить двадцять два пункти для очищення та тренування наших ставлень. Це довгі списки, але вони також є чудовими вказівками щодо того, як бути менш егоїстичним і більше піклуватися про інших. Я трохи детальніше зупинюся на кожному пункті: вважаю це корисним і необхідним, оскільки тибетські вирази досить незрозумілі. Без чіткого пояснення може бути дуже важко зрозуміти, про що йдеться.
Санскритське слово "самая" (тиб. dam-tshig) означає практики, що формують тісний зв'язок, який утримує нас у тісному зв'язку з тренуванням наших ставлень. Деякі з них – це речі, яких ми повинні уникати, а інші – дії, які ми повинні робити.
1–3. Завжди тренуйся у трьох загальних пунктах
Перший із трьох загальних пунктів: (1) Не супереч тому, що обіцяв. Один із способів інтерпретації цього, наприклад, полягає в тому, що коли ми тренуємо свої стани ума, ми повинні бути обережними, щоб не ігнорувати такі речі, як утримання від 10 руйнівних дій. Люди можуть думати: "Я вправляюся на шляху бодгісаттви, тому можу робити все, що завгодно", – однак це неправильно.
Це складний, але цікавий момент. Суперечливим прикладом може бути утримання від алкоголю, що є однією з обітниць мирян для індивідуального звільнення (обітниці пратімокші). Ми могли б сказати: "Я бодгісаттва і намагаюся допомагати іншим. У моїй країні пити алкоголь – це соціальна традиція, тому якщо я не буду пити з друзями, вони не будуть відкриті та сприйнятливі до мене. Тому я ігноруватиму це вчення про утримання від алкоголю, бо хочу допомагати іншим". Звичайно, можуть бути обставини, за яких такий спосіб мислення може бути доречним, але ми повинні бути обережними, щоб не використовувати це як виправдання для вживання алкоголю просто тому, що нам подобається пити. Окрім того, ми повинні бути дуже обережними, щоб така поведінка не приховувала відчуття, що вчення Будди про алкоголь є безглуздим, і ми з ним не згодні.
Загалом, є речі, які є природно руйнівними, яких слід уникати усім. Потім є речі, яких Будда радив нам уникати, якщо ми прагнемо досягти певних цілей. Вбивство є природно руйнівним, і всім слід цього уникати. Вживання алкоголю може належати до однієї з цих категорій, але незалежно від цього, якщо ми хочемо подолати вплив таких турбуючих емоцій, як гнів, жадібність, прив'язаність, наївність тощо, то нам потрібно уникати алкоголю. Чому? Просто тому, що він робить нас більш вразливими до впливу турбуючих емоцій. По суті, це наш вибір! Все залежить від того, що ми хочемо робити зі своїм життям. Якщо наша головна мета – подолати турбуючі емоції, щоб приносити більше користі іншим, то нам потрібно уникати алкоголю. Якщо ж нам це абсолютно байдуже, то ми можемо робити все, що забажаємо.
Ми повинні завжди бути чесними з собою й аналізувати наші мотиви для вживання алкоголю в компанії. Чи справді ми розуміємо, що Будда сказав про алкоголь і чому? Чи справді вживання алкоголю з друзями – це найкращий спосіб допомогти їм? Чи є інші способи, за допомогою яких ми можемо так само розслабитися, без побічних ефектів? Якщо наша мотивація полягає в тому, щоб допомогти друзям розслабитися, то, безперечно, ми можемо знайти інші способи, які не передбачають вживання алкоголю разом з ними. Якщо ми взяли на себе різні обітниці, наприклад, не вживати алкоголь, то важливо не порушувати їх.
Коли ми тренуємось приносити користь іншим, це має відбуватися як на ментальному, так і на фізичному рівні. Багато людей думають, що можуть робити офіру чаші з водою і уявляти, що віддають щось іншим, але водночас не робити нічого на фізичному рівні. Деякі люди люблять робити все ментально і просто медитувати; вони вважають, що їм не потрібно робити фізичні практики, як-от поклони або офіру мандали. Такий дизбаланс також розглядається в першому пункті. Нам потрібно з'ясувати, як поклони та офіра мандали насправді пов'язані з повсякденним життям. Недостатньо просто робити підношення мандали; ми також повинні підносити іншим все, що можемо, включно з нашим інтересом, часом та енергією. Те саме стосується поклонів: виявляти повагу до статуї Будди, але не до наших батьків, друзів та інших людей – погана практика. Все це також потрібно застосовувати в повсякденному житті.
Другий із трьох пунктів – (2) Не вдавайся до обурливої поведінки. Обурлива поведінка – це робити щось абсолютно безглузде. Це як прийти на вчення до високого лами в мініспідниці, з-під якої все видно. Це було б недоречно і виходило б за межі пристойності. Якщо ми працюємо над махаянською практикою тренування ставлення, то не повинні думати, що можемо робити неналежні речі, такі як смітити чи забруднювати навколишнє середовище. Ми також не повинні думати, що будемо захищені від шкоди, бо можемо перетворити шкідливі ситуації на позитивні. Ще одним неналежним вчинком є лицемірство в практиці. Ми поводимося чемно на людях, але одні вдома полюємо на комарів, ніби на сафарі в Африці. Це обурливо!
Третій загальний пункт – (3) Не піддавайся упередженості, тобто не спрямовуйте практику лише на друзів та родичей, ігноруючи складних людей. Якщо ми хочемо змінити своє ставлення, нам потрібно працювати з важкими ситуаціями та людьми. Приклад упередженості, який часто використовують тибетці, полягає в тому, що якщо хтось із вищим становищем нас лає, ми можемо прийняти це з вдячністю, але якщо це робить хтось із нижчим становищем, ми розлючуємося й засмучуємося. Зазвичай ми практикуємо терпіння з нашим босом, бо інакше можемо втратити роботу, але не з кимось нижчим за становищем.
У тибетському суспільстві люди зазвичай вважають, що практикувати з друзями та родичами легше, ніж з незнайомцями. Однак багато людей на Заході вважають навпаки. Нам часто набагато складніше практикувати з родичами, тому що вони дратують нас набагато більше, ніж незнайомці чи друзі. Щоб не бути упередженими, ми, звичайно, маємо застосовувати це в обох випадках і практикувати однаково щодо обох груп людей.
4. Трансформуй свої наміри, але лишайся нормальним.
Це означає, що ми повинні залишатися нормальними у своїй поведінці. Хоча ми й намагаємося розвивати співчуття до всіх, та якщо ми будемо демонструвати своє співчуття напоказ, плачучи перед очима інших, це може виглядати як удавання. Очевидно, це смішно, якщо людина, що страждає, має втішати нас, а не ми її! Суть тут полягає в тому, щоб не потурати своїм сильним емоціям і не демонструвати їх, коли це недоречно.
Я думаю, що нам потрібно розглянути цей пункт у західному контексті. Коли ми в компанії людей, і хтось розповідає нам сумну історію, нам потрібно якось показати, що ми щось відчуваємо, а не просто сидіти з порожнім виразом обличчя. Коли ми показуємо фізичні ознаки співчуття, наприклад, пропонуємо обійми, очевидно, що добре бути чутливим до того, що людині комфортно. Деякі люди можуть хотіти плеча, на якому можна поплакати, а інші можуть обурюватись, коли їх жаліють. Ось чому практика тонґлен завжди повинна проводитися усамітнено, щоб інша людина або хтось інший не знали, що ми робимо.
Багато людей, які починають цікавитися буддизмом, носять на руках або шиї вервицю, ніби це прикраса. Людині, яка страждає, вони можуть сказати: "Давай разом повторюватимемо ОМ МАНІ ПАДМЕ ХУМ!" Але це може дратувати людей, або вони подумають, що ми з’їхали з глузду. Дуже важливо залишатися нормальними. Ми можемо повторювати мантри в голові, нам не потрібно говорити їх вголос і, звичайно, нам не потрібно тримати вервицю в руках, коли ми з іншими людьми.
Також є окрема історія з цілительством, коли люди влаштовують драматичні шоу з накладанням рук і так далі. Тибетці кажуть, що це створює перешкоди, тому що коли це не працює, як у більшості випадків, ми шиємось в дурні. У буддизмі основною практикою цілительства є тонґлен, про який, як ми щойно згадали, ми ніколи не говоримо іншим. Якщо це працює, ми не говоримо: "О, це я зробив для тебе! Прошу, заплати мені або подякуй!" – абощо. Якщо ж це не спрацює, ми не виставимо себе дурнями.
Поводьтеся нормально, щоб ніхто не знав, чим ми займаємося. Навіть молитви перед їжею та інші ритуали краще виконувати мовчки, про себе. Якщо ми перебуваємо в компанії інших буддистів, це одне, але якщо ми почнемо повторювати "ОМ А ХУМ" у присутності наших небуддистських родичів, це може викликати дискомфорт.
5. Не говори про хиби чи вади інших.
Тибетці мають приказку: не називай сліпу людину сліпою в її присутності. Якщо хтось не надто розумний, не називайте його дурним. Людина сама знає, що вона не дуже розумна, тож не потрібно їй про це нагадувати. Це цікаво, тому що ми зачіпаємо тему гумору та сарказму. Ми можемо бути дуже саркастичними щодо інших і вважати це дуже смішним, але насправді ми можемо сильно образити їхні почуття. Деякі люди навіть вважають, що саркастичність є ознакою дружби, але тут ми маємо розглянути культуру, в якій ми живемо, і які наміри стоять за цим.
У США люди дуже саркастичні, вони жартують одне над одним, висміюючи великі носи чи негарних дружин. Є комедії, де люди падають зі сходів, і всі сміються. Людям кидають пироги в обличчя – і всі сміються. Є жорстокі мультики, де котів прибивають великими молотками тощо. Це дитячі мультфільми! Якщо задуматися, це досить дивно.
У будь-якому разі, хоча ми можемо думати, що розмови про недоліки інших, сарказм тощо є невинним і смішним, насправді це ображає почуття інших людей.
6. Не думай нічого про недоліки інших.
Це означає, що ми не повинні шукати недоліки в інших, а коли знаходимо – постійно критикувати їх. Наприклад, у стосунках із духовним вчителем ми повинні бути зосереджені на його хороших якостях, бо саме вони нас надихають. Ми не заперечуємо слабкості вчителя, але не зациклюємося на них, бо це лише засмучуватиме нас. Якщо ми бачимо недоліки вчителя, нам рекомендують перевірити, чи не є вони нашими власними проєкціями. Наприклад, якщо батьки не приділяли нам достатньо уваги, ми можемо подумати, що вчитель теж цього не робить, хоча насправді він просто зайнятий і багато подорожує. Якщо ми позбавимося від спроєкційованих недоліків і виявимо, що деякі реальні недоліки все-таки є, то, не заперечуючи їх сліпо, ми зосереджуємося на позитивних якостях.
Взагалі ж, цей підхід можна застосовувати до наших стосунків з усіма. Зосередитися на недоліках інших, щоб допомогти їм щось подолати, – це одне, але зазвичай нас просто дратують недоліки інших людей. Якщо ж ми зосередимося на їхніх хороших якостях, це спонукатиме нас думати про них позитивно. Ми хочемо розвинути в собі ставлення, за якого цінуємо інших, тому скаржитися на недоліки інших не дуже корисно.
Часто ми найкритичніше ставимося до тих, хто нам найближчий. Наприклад, багато людей очікують, що їхні діти або батьки будуть ідеальними, і якщо це не так, вони стають дуже критичними. Оскільки ніхто не може бути ідеальним, набагато краще зосередитися на їхніх хороших якостях, а не чіплятися до слабкостей. Усе, що нам потрібно, – це реалістичний погляд на іншу людину.
7. Спочатку очисти себе від турбуючої емоції, яка в тобі найсильніша.
Спочатку нам слід спробувати подолати нашу найскладнішу емоційну проблему, чи то гнів, чи то прив'язаність, чи ревнощі. Різні турбуючі емоції заважають нам допомагати іншим, тому нам потрібно чесно проаналізувати себе, щоб зрозуміти, яка насправді є наша найбільша проблема. Замість боятися проблем, як сказано в настановах з тонґлену, нам потрібно взятись за проблему безпосередньо. Для цього ми можемо навчитися багатьох методів: деякі з них будуть працювати в одних випадках, а деякі – в інших. Важливо, щоб ми мали в своєму розпорядженні різноманітні методи, які зможемо використовувати.
Нам повторюють, що ми повинні звертатися до себе як до головного свідка, тому що ми знаємо себе найкраще. Це означає, що нам потрібен високий рівень інтроспекції, чого, звичайно, багато людей не має. Декому потрібно, щоб хтось сказав їм, що вони поводяться егоїстично або нерозумно, тому що вони самі цього не усвідомлюють. Однак отримати такий чесний відгук від інших дуже важко, тому що для цього потрібні дійсно довірчі стосунки. Якщо ми просимо когось допомогти нам навчитися бути більш чутливими до того, що відбувається з нами, ми не можемо злитися або захищатися від того, що вони нам кажуть, навіть якщо ми насправді не хочемо цього чути. Проте, навіть якщо ми звертаємося до нашого найкращого друга, щоб він нас оцінив, він не є головним свідком. Він може дати нам підказку, але ми повинні перевірити самі, чи правда те, що він каже.
8. Позбався сподівань на плоди.
Сподіватися на плоди означає хотіти отримати щось за допомогу іншим. Це дуже складно, оскільки за нашою допомогою іншим часто ховаються дуже тонкі турбуючі емоції. Можливо, не на такому грубому рівні, як "я допомагаю тобі, бо хочу, щоб ти потім допоміг мені", але часто ми хочемо, щоб нас шанували, дякували або любили натомість. Іноді ми просто хочемо відчувати себе потрібними й корисними, особливо якщо ми батьки дорослої дитини. Нам потрібно перевірити, чи наша мотивація не змішана з самозакоханістю, бо якщо це так, і інша людина скаже: "Мені не потрібна твоя допомога", – або не оцінить нас, ми засмутимося.
Тут може бути корисним навести наочний приклад. Цікаво спостерігати за тим, що ми іноді поводимося як собаки. Коли ми приходимо додому, наш собака чекає, щоб ми погладили його по голові. Чи не так ми поводимося, коли робимо щось для когось? Ми чекаємо, щоб вони сказали: "Це було дуже мило з твого боку, велике спасибі!" Навіть якщо нам дякують, що це дає? Якщо ми помічаємо, що чекаємо на подяку, то можемо згадати цей образ собаки, яка чекає, щоб її погладили по голові, і побачити, що ми поводимося нерозумно. Якщо ми робимо щось для інших, то насправді повинні робити це просто для блага іншої людини.
Це може бути дещо делікатним питанням. Це як батьки, які роблять все для дитини – дають одяг, житло, їжу тощо – і що потім відбувається? Часто дитина цього зовсім не помічає й не цінує, а просто користується цим, особливо в підлітковому віці. Чого ми хочемо як батьки? Чи хочемо ми, щоб наша дитина завжди дякувала нам за те, що ми перемо її одяг? Це абсолютно нереально! Якщо дитина бере на себе певну відповідальність і поводиться зріло та розважливо, ми можемо відчувати, що вона цінує наші зусилля. Хоча ми хочемо допомагати іншим, ми не повинні робити це таким чином, щоб вони ставали залежними від нас або постійно користувалися нами. Якщо наша допомога робить інших залежними від нас, це не добре.
9. Відмовся від отруйної їжі.
Це стосується того, що наша практика отруєна егоїзмом. Навіть якщо ми маємо конструктивні думки або займаємося конструктивними діями, але відчуваємо, що вони змішані з егоїзмом, то порада така: відмовитися від них, виправити свою мотивацію і почати заново. Якщо ми робимо щось для когось іншого, щоб відчути себе потрібними і цінованими, то позитивна дія отруєна егоїзмом, тому що ми шукаємо в ній підтвердження своєї цінності. Тому добре відступити й виправити свою мотивацію – знову ж таки, ми маємо бути максимально чесними з собою.
На одну з ознак, щодо якої слід зберігати пильність, вказує визначення "турбуючої емоції" – коли така емоція виникає, це змушує нас почуватися дискомфортно (отже, турбує) і втрачати спокій. Це також може змусити інших людей почуватися дискомфортно поруч із нами. Крім того, це змушує нас втрачати контроль.
Це відчуття дискомфорту або розладу всередині може бути дуже тонким, тому слово "розлад" може бути занадто сильним. Шантідева каже, що коли наша рука витягує скалку з ноги, ми не очікуємо, що нога подякує руці, бо вони пов'язані між собою. Так само, коли ми допомагаємо іншим, немає сенсу робити з цього велику справу або жалітися. Якщо бачимо брудний посуд, його просто потрібно помити. Ми можемо зробити, зберігаючи внутрішній спокій. Якщо ж ми миємо посуд з обуренням, думаючи: "Ти такий недбалий, чому я завжди мушу прибирати за тобою? Але я вправляюся в поведінці бодгісаттви, тож краще це зробити", – це отруйна поведінка.
Інші тексти лоджонґу радять не сподіватися й не очікувати, що людина, якій ми допомагаємо, зробить щось хороше у відповідь. Якщо ми стаємо чутливими до того, що відбувається в нашому умі, ми можемо відчувати легкий дискомфорт, який вказує на те, що ми діємо під впливом самолюбства або інших турбуючих емоцій. Це може змусити нас заявити іншій людині: "Я помив за тобою посуд!" Але навіщо нам це говорити? Якщо ми чутливі, то перед тим, як заговорити, можемо помітити легкий неспокій в животі. Він може бути ледь помітним, але з практикою ми можемо помічати несвідоме егоїстичне ставлення, яке там є. Це нелегка, але дуже важлива практика.
Конструктивна поведінка буває двох типів: змішана з плутаниною (а саме егоїзмом) і не змішана. Конструктивна поведінка, змішана з егоїзмом, є причиною щасливого перенародження, але все одно продовжує сансару. З іншого боку, конструктивні дії, не змішані з плутаниною, накопичують позитивний потенціал для досягнення звільнення та просвітлення. Ми вже маємо мережі позитивного потенціалу від попередньої конструктивної поведінки, і нам потрібно їх зміцнити. Позитивний потенціал дозріває як щастя, але якщо він змішаний із плутаниною, це призводить до страждання від змін – щастя, яке не триває довго або призводить до розчарування. Ми прагнемо зміцнити мережу позитивного потенціалу без плутанини.
10. Не покладайся на свої турбуючі думки як на найкращу опору.
Це означає, що ми не виділяємо "головну магістраль" свого ума турбуючим думкам, замість позитивних думок і турботи про інших. Як тільки виникає гнів, прив'язаність або егоїзм, не грайтеся з ними – просто негайно припиніть. Якщо ми думаємо: "Краще не буду на себе тиснути, не так вже й погано, що я злюся", – це означає, що ми дозволяємо турбуючим емоціям рухатися по головній магістралі. Тоді вони ставатимуть дедалі сильнішими, аж поки не візьмуть верх і ми не втратимо контроль. Ми маємо бути добрими до інших і недобрими до наших турбуючих емоцій.
В якості щоденної практики може бути корисно переглядати списки, наведені в цьому тексті, і повторювати наші обітниці бодгісаттви та тантричні обітниці, якщо ми їх прийняли. Це допоможе нам пам'ятати про них і зберігати уважність щодо порад, даних як життєві настанови. Не слід просто читати їх; насправді ми можемо витратити час на роздуми над одним або двома з пунктів, щоб побачити, чи дійсно ми це робимо. Не варто поспішати.
Ми можемо робити це вранці та ввечері. Вранці, переглядаючи список, ми можемо встановити твердий намір намагатися дотримуватися цих обітниць. Ввечері ми можемо проаналізувати, наскільки успішними ми були протягом дня. Є історія про Ґеше Бен Ґунґ’яла, який мав купку білих і чорних камінців. Він клав білий камінець в окрему купку щоразу, коли дотримувався поради, і чорний, коли не дотримувався. Таким чином, він мав чітке уявлення про те, що робив протягом дня.
Суть не в тому, щоб пишатися кількістю білих камінців або відчувати провину, якщо у нас є тільки чорні камінці, а просто радіти, якщо ми добре поводимося. Не потрібно надмірно захоплюватися самооцінюванням, але якщо ми бачимо, що поводимося негативно, то можемо відчути каяття і вирішити покращити свою поведінку. Пам'ятайте, що прогрес не є лінійним: деякі дні будуть кращі за інші. Проте ми можемо щодня намагатися діяти позитивно і менш егоїстично.
11. Не впускайся в погану гру.
Погана гра означає помсту, коли хтось обзиває нас, б'є або робить щось неприємне. Якщо хтось ображає нас і говорить неприємні слова, ми не шукаємо ще гірших слів у відповідь, а просто відпускаємо це. Є кілька способів відпустити. Якщо хтось говорить нам щось дійсно неприємне, ми можемо усвідомити, що слова – це лише звуки, вібрації в повітрі. Звук цих слів – це просто ще один досвід ума. Поява і сприйняття звуків – це не велика справа. Тільки коли ми накладаємо уявлення про дуалістичне "ти", жахливу людину, яка сказала щось "мені", досконалій людині, ми засмучуємося і відчуваємо потребу помститися. Якщо ми даємо відсіч, бо відчуваємо себе ображеними, значить думаємо тільки про себе.
У таких ситуаціях обітниці бодгісаттви дуже чітко визначають наше ставлення. Мотивація не мститися тому, хто нас образив, полягає в тому, щоб не завдавати йому шкоди, а навпаки, намагатися допомогти. Ми повинні намагатися використовувати мирні засоби, наскільки це можливо, але якщо вони не працюють, хоча ми дали їм шанс, тоді ми можемо зупинити насильство тощо більш рішучими методами. Це не буде порушенням наших обітниць бодгісаттви. Ми маємо бути реалістами.
Його Святість Далай-лама часто отримував запитання про можливість застосування насильства в Тибеті, і він заявляв, що хоча здається, що мирні засоби не працюють, застосування насильства і тероризму абсолютно ні до чого не приведе. Вони можуть вбити 100 китайських солдатів, але китайці надішлють ще 200. У Китаї проживає 1,3 мільярда людей, тому ті незначні насильницькі дії, до яких можуть вдатися тибетці, нічого не змінять. Ми повинні бути розумними й не мститися тільки тому, що не хочемо виглядати слабкими або поганими.
12. Не вичікуй в засідках.
Засідка означає, що ми хочемо помститися, тому вичікуємо, поки інша людина стане вразливою, а потім якось їй шкодимо. Це означає, що коли хтось нас ображає, ми нічого не робимо, якщо зараз не маємо вигідної позиції, але, зберігаючи образу, чекаємо, поки людина стане вразливою, щоб помститися. Цей пункт також стосується відмови від помсти. Його Святість дуже влучно висловлюється: якщо ми не мстимося, ми часто боїмося, що інші люди сприймуть це як ознаку слабкості, але насправді це ознака великої сили. Слабкість – це піддаватися гніву, поводитися як маленька дитина або тварина, яка миттєво відповідає ударом на удар. Набагато більше сили потрібно, щоб використовувати наше співчуття та розум і мати терпіння!
13. Не принижуй (когось) на чутливу тему.
Ми ніколи не повинні вказувати на чиїсь недоліки на очах у інших людей, щоб навмисно їх принизити; є багато способів ефективно навчати людей, не принижуючи їх перед іншими. Одного разу я був у Бодг-Ґаї, перекладаючи коментар Його Святості до твору Шантідеви "Сходження на шлях бодгісаттви". У той час Серконґ Рінпоче перебував у Непалі, тому я не бачив його кілька місяців. Коли ми зустрілися, він відкрив текст, вказав на три слова в тексті і запитав мене, чи знаю я їх значення. Це були насправді дуже складні слова, і в мене не було правильного розуміння їх значення, тому він пояснив їх мені. Насправді, три слова, на які він вказав, стосувалися саме тих турбуючих станів, з якими я мав труднощі на той час. Такий непрямий спосіб був дуже ефективним для донесення думки. Ще одне значення цього пункту, наведене в деяких коментарях, таке: ми повинні використовувати надзвичайні сили, такі як чорна магія тощо, якщо вони у нас є, – та я думаю, що для більшості з нас це не актуально!
14. Не перекладай вантаж дзо на вола.
У Тибеті є тварина, яка називається дзо – це метис яка і корови. Дзо дуже великі й сильні, набагато сильніші за вола. Це прислів'я означає, що ми не доручаємо роботу, яка підходить для набагато сильнішої людини, слабшій людині, яка не здатна її виконати.
Це має кілька значень. Одне з них полягає в тому, що ми повинні брати на себе відповідальність за свої помилки, а не звинувачувати інших. Інше – не перекладати свою брудну роботу на інших. Або, якщо мова про вибір місця (в автобусі тощо), ми не віддаємо найгірші місця іншим, щоб отримати найкращі для себе.
15. Не влаштовуй перегонів.
Це стосується ситуацій гонитви за найкращим місцем у театрі або поспіху, щоб отримати найкращу їжу. Ми завжди хочемо отримати найкраще для себе і не хочемо, щоб це отримали інші. Набагато краще, якщо ми пропустимо інших вперед, а потім отримаємо останню або найгіршу порцію, але не напоказ. Звичайно, ми не повинні говорити: "О, візьми собі кращу порцію, а я візьму гіршу, мені все одно!" Це має бути природно, як батьки віддають дитині кращу порцію їжі, а самі не проти взяти підгорілі залишки.
Є ще одна гарна історія, знову з Ґеше Бен Ґунґ’ялом. Одного разу він пішов з іншими монахами на трапезу, яку влаштовував спонсор. Цей спонсор роздавав їжу, в даному випадку йогурт, а Ґеше Бен сидів прямо позаду. Коли той роздавав йогурт, одну з його улюблених страв, він дедалі більше схвильовувався й засмучувався, думаючи: "Він роздає занадто великі порції, мені не вистачить". Потім він усвідомив своє ставлення, і коли благодійник нарешті дійшов до нього, він перевернув свою миску і сказав: "Я вже отримав свою порцію". Це чудовий приклад практики цього пункту. Замість турбуватися, чи вистачить мені, ми маємо більше турбуватися про те, чи вистачить іншим.
16. Не перевертай амулет.
Амулети використовуються для відлякування злих духів, що є метафорою для навчання нашого ума цінувати інших. Якщо ми виконуємо ці практики лише задля власного его, то це все одно, що тримати амулет задом наперед.
Наприклад, якщо ми приймаємо тимчасову втрату, знаючи, що це справить враження на інших, і зрештою ми отримаємо більший виграш, це означає, що ми використовуємо вчення навпаки. Поводитися скромно і бути дуже уважним до когось, на кого ми хочемо справити враження, бо сподіваємося, що ця людина допоможе нам у майбутньому, також означає використовувати це навчання навпаки. Інший приклад – виконувати практики просто тому, що ми хочемо, щоб люди нас любили. Зрештою це лише посилить наше егоїстичне ставлення до себе.
17. Не перетворюй богів на демонів
Це знову стосується змішування наших практик із самолюбством і виконання практик Дгарми, щоб відчувати себе праведними та зарозумілими, з позиції "я святіший за тебе". Це як проводити ретрит і вивішувати зовні табличку з написом: "Не турбувати! Всередині великий медитатор!".
Тибетці наводять такий приклад: це як піти в трирічний ретрит, щоб по завершенню люди вважали нас ламою, ми мали учнів, славу та офіри. Дуже важливо бути скромним. Як сказав один практик: "Коли я читаю в текстах про різні вади та недоліки, я впізнаю їх усі в собі, а коли читаю про хороші якості, я впізнаю їх усі в інших". Це, безумовно, відповідає практиці тренування ставлення.
18. Не шукай страждань (для інших) як доповнення до (свого) щастя.
Прикладами цього є сподівання, що наші конкуренти в бізнесі зазнають невдачі, щоб ми могли випередити їх, або що колеги в офісі підуть на пенсію, щоб ми могли отримати підвищення, або що наші багаті родичі швидко помруть, щоб ми могли успадкувати їхні гроші та майно. Ми ніколи не повинні бажати іншим нещастя, яким ми можемо скористатися, а навпаки, радіти й бажати іншим довгого життя та радості від їхніх грошей і посад.
На цьому завершуються 18 практик тісного зв'язку з шостого пункту.